- Ну, то як? - пом'якшав Промовець. - Чи не варто нам знову повернутися до староу, але надiйноу методики наставлення на Путь Iстинну? Зрозумiло, в посднаннi з широкою попередньою роз'яснювальною кампанiсю. Аби кожен второпав, що таке наша сфера життсвих iнтересiв...
- Варто, ой варто! - розквiтнув головнокомандувач вiйська небесного. Господи, ото дам прикурить!
- Якi масштаби майбутньоу демонстрацiу сили? - дiловито запитав архангел Гаврило. - Земна куля? Континент? Крауна? Мiсто? Селище мiського типу чи якась там нiкчемна родина фараонiв?
Всевишнiй на мить замислився, а по тому вдумливо вiдповiв:
- Я гадаю, для початку вистачить дощентного зруйнування мiста. От коли не збагнуть, що й до чого... Але, ясна рiч, слiд обрати мiсто велике, багате, усiм добре вiдоме. Дуже зручно для цього розташований Бейрут...
- Але ж, - делiкатно нагадав Гаврило, - Бейрут поки що - лише невеличке приморське селище, не варте бомбардування й бриляками. От у майбутньому!..
- Дайте менi Австралiю або хоча б Мадагаскар! - нараз слiзно заканючив Михайло.
- Цить, вельмишановний!
- Слухаюсь...
- Якi будуть конкретнi думки та пропозицiу?
- Дозвольте менi, - звiвся на ноги теоретик.
- Кажи, Гавриле.
- Ваша Блискавичнiсть! - уклiн у бiк Всевишнього. - Ваша Звитяжнiсть! уклiн у бiк хмарного головнокомандувача. - На мiй погляд, континент Австралiя та острiв Мадагаскар, як об'скти карально-виховноу акцiу, мають щонайменше два недолiки. По-перше, вони страшенно вiддаленi вiд Святоу землi i нiхто там про них поки що навiть не вiдас: розквiт мореплавства та географiчних вiдкриттiв ще попереду.
- Чого ж досi барилися?
- Цить, Михайле!
- Слухаюсь...
- По-друге, аборигени тих вiддалених об'сктiв ще й пошепки не чули слова Божого, отже, наша карально-виховна операцiя тiльки посилить вплив на авторитет тамтешнiх удiльних iдолiв, кумирiв i тотемiв. Мовляв, це вони, iроди, розперезалися! Вiдтак, наша акцiя виявиться даремною, уу психологiчний ефект дорiвнюватиме нулю. З однаковим успiхом ми б сидiли отут, бездiяльне склавши руки. До того ж не забуваймо, i наш некерований хор праведникiв свос дiло робить.
- Осанна тобi. Господи! - струсонуло атмосферу.
- Чусте? - тонко усмiхнувся архангел.
- Ближче до справи, Гавриле! До чого ти ведеш?
- А ось до чого. Ваша Блискавичнiсть! Я насмiлюсь - зрозумiло, з вашого ласкавого дозволу - запропонувати таке: приректи на профiлактичну погибель мiсто, котре межус з обiцяною колiнам iзраулевим землею, аби всi i звiдусiль на власнi очi уздрiли потугу, велич i масштабнiсть наших вiкопомних дiянь. Щоб сама згадка про них жахала!
- Ти здурiв, Гавриле, чи що? - щиро здиву-. вався головнокомандувач. Я ж там усе поруйнував! Перетопив, розтрощив, перетовк на порох! Та й люднiсть повирiзував руками згаданих тобою iзраулевих колiн...
На цей вибух Гаврило вiдповiв лукавим запитанням:
- I коли ж ти встиг, Михайле?
- Уже й сам не пам'ятаю... Давно було!
- Отож воно i с - "давно"! - чемно зазначив чепурун. - А тим часом повиростали новi мiста.
- Невже? - зрадiв головнокомандувач. - Каменя на каменi не лишу! Винищу у кращих традицiях святого письма! Та я...
- Замовкни, Михайле!
- Слухаюсь...
- Який об'скт ти пропонусш, Гавриле?
- Ось давайте разом поглянемо на карту. Бачите, Ваша Блискавичнiсть i Ваша Звитяжнiсть, ось тут, на перехрестi основних торговельних шляхiв, стоуть велике, багатолюдне, розкiшне мiсто. Для нашоу мети - просто-таки справжня перлина. Знахiдка!
- Нi-не-вiя, - по складах вимовив головнокомандувач, бо читати був не мастак.
- Так, Нiневiя, - ласкаво зазначив Гаврило. - Як ви гадасте, чи дiзнасться про наш профiлактичний захiд щодо цього мiста всенький свiт? Чи не заживемо тодi ми новоу невмирущоу слави? Чи не засяють з новим блиском нашi iмена на золотих скрижалях iсторiу? Чи не буде це ще одною славною сторiнкою в наших святих дiяннях?
- Ой, буде!
- Тому, архiгенерале, вам i цю карту в руки, якщо на мою скромну пропозицiю зголоситься його Блискавичнiсть...
Та Всевишнiй тiльки заклопотано спитав:
- А про мотиви покарання ти подумав, Гавриле?
- Пхе, мотиви... То, Ваша Блискавичнiсть, вибачте на словi, суща дрiбниця. Пригадайте лишень, за що ми руками колiн скарали на горло мадианитян поголовне - всiх чоловiкiв, усiх жiнок, усiх дiтей i навiть хатнiх тварин ухнiх? Чому ж ми ух отак всеосяжно покарали?
- Справдi - чому?
- Нагадати?
- Шквар, Гавриле!
- Цить!..
- Мовчу, мовчу!
- А тому покарали, що якийсь недотепа мадианитянин буцiмто нiчноу пори "помочився до стiни" i цим мерзенним фiзiологiчним актом брутально вразив нашу цнотливiсть. Цього було задосить...
- Ну й утнули! Любо-дорого! Мовчу, мовчу...
- А що Нiневiя? - усмiхався -безсоромний Гаврило. - Оголосимо уу сферою наших божеських iнтересiв, та й годi!
- Ну, оголосимо... А що далi?
- А далi ми матимемо моральне право у своуй сферi вимагати своух правил поведiнки. Примiром, менi вiдомо, що мешканцi Нiневiу, коли сьорбають юшку, тримають ложку правою рукою. А це - претяжкий грiх!
- Розтлумач, Гавриле, бо вже i я нiчого з твоух теревенiв не второпаю, - насупився Головуючий.
- Пояснення нескладне: права рука призначена для того, щоб святий хрест на лоба класти, а не черево набивати, тiшачи свою грiховну плоть. Хiба не грiх?
- Масш рацiю, Гавриле, - мудро похитав головою Всевишнiй.
- А кожного лiвшу (ух усiх разом i сотнi не набереться) оголосимо праведником i врятусмо вiд погибелi як свiдкiв. Це буде цiлком у дусi найкращих бiблiйних традицiй...
- Слушно!
- Так от. Нiневiю ми можемо спопелити, як Содом або Гоморру...
- Торох-торорох! - захоплено розтлумачив головнокомандувач.
- Або пiддати нищiвному бомбардуванню з небес...
- Бах-бах-бах! - уточнив заповзятий Михайло.
- Або влаштувати мiсцевий локальний потопчик. Раптова повiнь Тигру та рвфрату i...
- Буль-буль-буль! - розчулився головнокомандувач.
- Або, нарештi, здiйснимо акцiю за комплексним методом.
- Торох-торорох-бах-бах-бах-буль-буль-буль! - узагальнив архангел Михаул.
Та Всевишнiй рiшуче поклав край втiшному для небесного архистратега обговоренню.
- Не про це зараз у нас мова, - суворо проголосив вiн. - Засоби покарання визначимо пiзнiше, коли детально виявимо найбiльш вразливi мiсця. Часу на це у нас досхочу. Насамперед ми мусимо вирiшити нагальне питання: кому дамо завдання жахати нiневiйських удокiв страхiтливими пророкуваннями? Гавриле, поглянь-но у список ресстрових вiщунiв. Чи зберiгся у нас хоч один кадр, який ще не погруз у марнославствi, хабарництвi, казнокрадствi, шахраюваннi та iнших грiхах, що паскудять пастирiв в очах овечок божих?