Красень Гавриул легко знявся з мiсця, узяв з полицi припорошений космiчним пилом фолiант i почав його гортати, елегантно здмухуючи пилюку в нiс головнокомандувача.
Нарештi повiдомив:
- р такий кадр, Ваша Блискавичнiсть!
- Iм'я?
- Iона.
- Ап-п-пчхи! - пiдтвердив Михайло.
- Коли народився?
- Пiд час володарювання тирана Iсровоама Другого.
- Мiсце народження?
- Десь у Галiлеу. Мiстечко стерто з лиця землi. Навiть назви не лишилося...
- Ап-п-пчхи! - пiдтакнув Михайло.
- Соцiальне становище?
- Як у всiх святих - дармоуд.
- Фах?
- Вiщун, спецiалiзований на базарних тлумаченнях снiв та пророкуванню по лiнiях на долонi.
- Не густо, - зiтхнув Всевишнiй. - А що далi?
- А далi в анкетi все "не"... У сектах не перебував... До сресi не вдавався... Облудним iдолам не вклонявся... До поганських кумирень не ходив... Овечок божих не обдирав... Дiв непорочних не чiпав...
- А порочних? - вклинцювався Михайло.
- Цить!..
- Слухаюсь...
- Нiчнi вертепи не вiдвiдував... Предметiв релiгiйного культу з храмiв на товкучку не виносив...
Архангел Гавриул все вичитував з фолiанта новi й новi вiдомостi, в кожному з яких обов'язково фiгурувало заперечення "не", аж врештi i сам здивувався :
- Це воiстину святий, Ваша Блискавичнiсть, бо вiн досi жодного разу не спокусився принадами й можливостями свого службового становища!
- Так, пiдозрiлий кадр, - погодився Михайло.
- Ну що ж, - резюмував Найму дрiший. - Зупинимось на Iонi. Гадаю, лiпшу кадру нам все одно в усiй Бiблiу не вiдшукати... На цьому дозвольте нашу невеличку нараду вважати закiнченою.
- Хвала тобi. Господи! - з новою силою бабахнуло за вiкнами.
Саме у тi незабутнi днi вченими було вперше спостережено цiкаве атмосферне явище: грiм серед ясного неба.
ПРИВАТНI НОТАТКИ
Iз спогадiв пророка Iони
"Чи не нагадують священнослужителi тих жонглерiв, що... закликають нас дивитися на небо, а самi оббирають тим часом нашi кишенi?
Томмазо КАМПАНЕЛДА.
1. ХВОРОБА НIКОГО НЕ КРАСИТЬ
"Щось воно таки с. Хай воно до кiнця наукою не вивчене, але воно таки с. В церкву я не ходжу, в бога я не вiрю, в чорта теж, хоча бачив його одного разу - зелененький такий, як жабеня. Але щось воно таки с..."
Микола БIЛКУН.
Траплясться, що мене, послушника по класу базарних пророкiв, запитують:
- Iоно, а хто твiй улюблений пророк?
Я з гiднiстю вiдповiдаю:
- Блаженний Самуул!
Вiд мене одразу з огидою сахаються.
А хiба ж то моя провина, що найбiльшого брехуна, iнтригана i здирника уславили в Бiблiу як найвидатнiшого пророка? Можна сказати, оголосили зразково-показовим iдеалом! Щоб було кого наслiдувати молодiй тямущiй змiнi...
Справжнiй пророк завжди готовий на будьякий подвиг! Звитяжити над свосю тлiнною плоттю - це йому раз плюнути. Примiром, я непитущий. А доводиться й чаркуватися! А все чому? Вiд полум'яноу любовi до свого ближнього, що й заповiдав нам пророк Самуул, засновник школи пророкiв та уу святий патрон.
Чого тiльки не вдiсш заради ближнього свого!
А мiй найближчий ближнiй - клептоман.
Вiн мешкас з дружиною Iдою у сусiднiй келiу студентського гуртожитку.
Хоч мiй сусiда Iсвусей клептоман, але не безнадiйний. Я з любовi до ближнього розробив делiкатну психотерапiю, яка без тиску з мого боку дас чудовi наслiдки.
Скажiмо, приходжу я з практичних занять (а навчаюся, як уже сказано, в школi пророкiв) i бачу: знову скрутила Iсвусея тяжка хвороба.
Бо мого нiмба на цвяшку нема...
Я не зчиняю галасу:
- Грабують! Де дружинники?
Я витягую пару пляшок оковитоу, яка чудодiйно вилiковус вiд усiх хвороб (головне - профiлактика!), i з слейною посмiшкою стукаю до келiу сусiди.
- Хто там?
- Це яб Iона, сусiда твiй.
- А чого тобi?
- Iсвусею, - брешу я з гуманнiстю велелюбного слуги божого, - сьогоднi у мене день народження. Запрошую тебе до себе в гостi. Посидимо, поговоримо...
I що ви думасте?
Профiлактика дiс!
Iсвусей розчулено дякус, приходить, дарус менi мiй власний нiмб та ще турботливо непокоуться:
- А чи буде вiн тобi, Iоно, за розмiром?
Я одразу примiряю цiнний, а тому й некорисливий дарунок.
I що ви думасте?
Нiмб як на мене роблений!
Сусiда радiс, наче мала дитина. Несе до мене в келiю солонi рижики, маринованi огiрочки, квашену капустку з дрiбними райськими яблучками. А я ставлю на стiл казанок з картоплею у мундирах та всохлий оселедець (через оту велелюбну профiлактику доводитья заощаджувати).
Ми сидимо, гомонимо i до пiзньоу ночi спiвасмо янгольських пiсень:
Обнiмалися, цiлувалися,
Одним крилечком укривалися!..
Наступного дня приходжу я з занять i з присмнiстю зауважую: нема власяницi.
Проте я не галасую:
- Власяницю поцупили! Куди дивиться варта тирана Iсровоама Другого?
Натомiсть негайно лечу, мов на янгольських крилах, по швидку допомогу до найближчоу крамницi, а тодi стукаю до сусiди:
- Iсвусею, сьогоднi у мене день народження. Заходь - посидимо, поговоримо...
I що ви думасте?
Приносить менi в дарунок мою власну власяницю та ще турбусться:
- Ану, одягни! Чи пiдiйде?
Само собою: власяниця - як на мене шита!
Лiкувати таку людину - сама насолода. З гордiстю усвiдомлюсш, що живеш на бiлому свiтi немарно. р i в цьому житiу своя втiха!
А оце недавно Iсвусей мене аж розчулив.
Повернувся я в келiю i бачу: всiх святих повиносив! Хвала тобi, господи! Явно настала криза, коли Iсвусей навiть на святих злочинну руку пiдняв.
Негайно стукаю до сусiди i радiсно сповiщаю:
- Iсвусею, сьогоднi у мене день народження!
I що ви думасте?
Повернув менi в подарунок весь комплект iконок та ще личка на них промив освяченою у храмi водою. Видужус людина! На ознаменування хворобливоу кризи пили первак i закусювали тюлькою (давався взнаки суворий режим економiу). Та хiба щось пошкодусш для доброго дiла.