2 Коли бо ввійшов у громаду вашу чоловік з золотим перснем, в одежі осяйній, ввійшов же й вбогий в мізерній одежі,
3 і ви споглянете на того, що носить осяйну одежу, і скажете йому: Ти сїдай отут гарно, а вбогому скажете: Ти стань отам, або сїдай отут на підніжку моїм,
4 то чи не пересуджуєте між собою і не станетесь суддями з ледачими думками?
5 Слухайте, браттє моє любе: хиба не вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його?
6 Ви ж зневажили вбогого. Хиба не багаті підневолюють вас, і не вони тягнуть вас на судища?
7 Хиба не вони зневажають добре імя, яким вас названо?
8 Коли ж оце звершуєте закон царський по писанню: "Люби ближнього свого, як себе самого", добре чините;
9 коли ж на лиця дивитесь, то гріх робите, докорені законом, як переступники.
10 Кожний бо, хто увесь закон заховає, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий.
11 Хто бо сказав: "Не чини перелюбу," Той сказав і: "Не вбивай." Коли ж не зробиш перелюбу, а вбєш, став ся єси переступником закону.
12 Так говоріте і так творіте, яко такі, що законом свободним судити метесь.
13 Суд бо без милосердя тому, хто не зробив милости, і вихваляєть ся милосердє суду (понад суд).
14 Яка користь, браттє моє, коли хто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його?
15 Коли ж брат або сестра нагі будуть і жадні щоденної страви,
16 а з вас хто скаже їм: Ідїть з миром, грійтесь і годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тїла; яка (з того) користь?
17 Так само й віра, коли дїл не має, мертва сама по собі.
18 Ну, скаже хто: Ти віру маєш, а я дїла маю. Покажи менї віру твою з дїл твоїх, а я тобі докажу з дїл моїх віру мою.
19 Ти віруєш, що Бог один; добре робиш: і біси вірують, та й тремтять.
20 Чи хочеш же зрозуміти, чоловіче марний, що віра без дїл мертва?
21 Авраам, отець наш, хиба не з дїл оправдив ся, піднявши Ісаака, сина свого, на жертівник?
22 Чи бачиш, що віра допомагала дїлам його, і дїлами звершилась віра?
23 І сповнилось писаннє, що глаголе: "Увірував же Авраам Богові й полїчено йому (те) за праведність, і другом Божим наречено його."
24 Чи бачите ж оце, що з дїл оправдуєть ся чоловік, а не з однієї віри?
25 Так само і Раава блудниця хиба не з дїл оправдилась, прийнявши посланцїв і вивівши їх иншою дорогою?
26 Яко бо тїло без духа мертве, так і віра без дїл мертва.
Якова 3
1 Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо.
2 Багато бо грішимо всї. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тїло.
3 Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо.
4 Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче.
5 Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить!
6 І язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тїло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни.
7 Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою;
8 язика ж нїхто з людей не може вгамувати; без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної.
9 Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали по подобию Божому.
10 Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути.
11 Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке?
12 Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води.
13 Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя дїла свої в лагідности і премудрости.
14 Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду.
15 Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.
16 Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло.
17 А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.
18 Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій.
Якова 4
1 Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсїля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших?
2 Бажаєте, та й не маєте; убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите.
3 Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші.
4 Перелюбники і перелюбницї! хиба не знаєте, що любов сьвіта сього - вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога.
5 Або думаєте, що марно писаннє глаголе: "До зависти пре Дух, що вселив ся в нас?"
6 Більшу ж дає благодать; тим же і глаголе: "Господь гордим противить ся, смиренним же дає благодать."
7 Коріте ся ж оце Богу, противте ся ж дияволові, то й утїче од вас.
8 Приближуйтесь до Бога, то й приближить ся до вас; очистїть руки, грішники, і направте серця (ваші), двоєдушники.
9 Страдайте, сумуйте та плачте; сьміх ваш у плач нехай обернеть ся, і радість у горе.
10 Смирітесь перед Господом, то й підійме вас.
11 Не осуджуйте один одного, браттє; хто бо осуджує брата та судить брата свого, осуджує закон і судить закон; коли ж закон судиш, то ти не чинитель закону, а суддя.
12 Один єсть Законодавець, що може спасти і погубити; ти ж хто єси, що судиш другого?
13 А нуте ж ви, що говорите: Сьогоднї або завтра пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгувати мем та дбати мем,
14 (ви, що не знаєте, що буде завтрішнього. Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явить ся, а потім щезає.)
15 Замість щоб говорити вам: Коли Господь зволить та живі будемо, то зробимо се або те.
16 Нинї ж хвалитесь у гордощах ваших. Усяка така хвала лиха.
17 Оце ж хто знає, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх.
Якова 5
1 А нуте ж ви, багаті, плачте ридаючи над злиднями вашими, що надходять.
2 Багатство ваше згнило, і шати ваші міль поїла.
3 Золото ваше та срібло поржавіло, і ржа їх на сьвідченнє проти вас буде, і з'їсть тїло ваше, як огонь.
4 Ось, плата робітників, що порали ниви ваші, задержана од вас, голосить; і голосїннє женцїв до ушей Господа Саваота дійшло.
5 Розкошували ви на землї та буяли; повгодовували серця ваші, мов на день заколення.
6 Осудили ви, убили праведного; він не противив ся вам.
7 Терпіть же оце, браттє моє, аж до приходу Господнього. Ось, ратай жде доброго овощу з землї, дожидаючись терпіливо його, доки прийме дощ раннїй і пізнїй.
8 Терпіть же й ви, утвердїте серця ваші, бо прихід Господень наближуєть ся.
9 Не зітхайте один на одного, браттє, щоб вас не осуджено: ось, суддя перед дверима стоїть.
10 За взір тяжкої муки і довгого терпіння прийміть, браттє моє, пророків, що глаголали імям Господнїм.
11 Ось, ми звемо блаженними, хто терпів. Про терпіннє Йовове чуи ви, і кончину Господню видїли; бо Господь вельми милосерний і благий.
12 Перше ж усього, браттє моє, не кленїтесь нї небом, нї землею, нї иншою якою клятьбою; а нехай буде в вас: так, так, нї, нї, щоб не впали ви в осуд.
13 Хто м, мж вами тяжко страдає? нехай молить ся; хто радїє? нехай сьпіває.
14 Чи хто нездужає між вами, нехай призове пресвитерів церкви, і нехай молять ся над ним, помазавши його оливою в імя Господнє;
15 і молитва віри спасе болящого, і підійме його Господь; а коли гріхи вчинив, відпустять ся йому.
16 Визнавайте один одному гріхи, і молїте ся один за одного, щоб сцїлитись вам. Много бо може молитва праведного ревна.
17 Ілия був чоловік подобний нам страстями, а помоливсь молитвою, щоб не було дощу, то й не було дощу на землї три роки і шість місяцїв.
18 А знов помолив ся, то й дало небо дощ, і земля зростила овощ свій.