12 Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я Кифин; а я Христів.
13 Хиба подїливсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?
14 Дякую Богові, що я нїкого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая,
15 щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив.
16 Хрестив же я й Стефанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.
17 Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів.
18 Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.
19 Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину.
20 Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі?
21 Коли бо у премудростї Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зволив Бог дурощами проповідї спасти віруючих.
22 Коли і Жиди ознак допевняють ся, і Греки премудростї шукають,
23 ми проповідуємо Христа розпятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі,
24 самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість:
25 тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей.
26 Спогляньте бо на покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних;
27 нї, немудре сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне,
28 і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути,
29 щоб не величалось нїяке тїло перед Ним.
30 З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,
31 щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господї хвалив ся.
1-е до коринтян 2
1 І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже.
2 Бо я надумавсь, не знати нїчого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його розпятого.
3 І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї.
4 І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудростї, а в явленню духа і сили,
5 щоб віра ваша була не в мудростї людській, а в силї Божій.
6 Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають,
7 а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,
8 котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.
9 Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.
10 Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих.
11 Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий.
12 Ми ж не духа сьвіта прийняли, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога.
13 Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.
14 Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.
15 Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.
16 Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його? Ми ж ум Христів маємо.
1-е до коринтян 3
1 І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї.
2 Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.
3 Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тїлесні ви й хиба не чоловічим робом ходите?
4 Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тїлесні ви?
5 Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь.
6 Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив.
7 Тим то нїщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог.
8 Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм трудї.
9 Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.
10 По благодатї Божій, даній менї, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дивить ся, як він будує.
11 Иншої бо підвалини нїхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.
12 Коли ж хто будує на сїй підвалинї з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, -
13 кожного дїло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огнї відкриєть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.
14 Коли робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду.
15 Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь.
16 Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?
17 Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.
18 Нехай нїхто себе не обманює. Коли хто між вами здаєть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.
19 Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх.
20 І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.
21 Тим же нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше:
22 Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше,
23 ви ж Христові, а Христос Божий.
1-е до коринтян 4
1 Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.
2 Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.
3 Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; нї, я й сам себе не суджу.
4 Бо нїчого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.
5 Тим же нї про що перше часу не судїть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тодї похвала буде кожному від Бога.
6 Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, що написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.
7 Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?
8 Ви вже ситі, вже забагатїли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!
9 Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останнїх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.
10 Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні.
11 Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуємо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,
12 і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;
13 нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту в стали ся ми, ометиця всїм аж досї.
14 Не на сором вам се пишу, а яко дїтей моїх любих остерегаю.
15 Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).
16 Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми.
17 Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господї, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.
18 Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі.
19 Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу.
20 Не в слові бо царство Боже, а в силї.
21 Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?
1-е до коринтян 5
1 Звідусюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який і між поганами не чувати, щоб хто жінку батька свого мав.
2 І ви розгордїли, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що дїло се робить?
3 Я ж бо, небувши між вами тїлом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того, хто так робить,