23 Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всї чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте?
24 Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усїх суджений.
25 І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справдї з вами Бог.
26 Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкриттє має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде.
27 Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює.
28 Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богоові.
29 Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують.
30 Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить.
31 Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всї утїшались.
32 І духи пророцькі пророкам корять ся.
33 Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всїх церквах у сьвятих.
34 Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.
35 Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити.
36 Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?
37 Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповідї Господнї.
38 Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.
39 Тим же, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.
40 Усе нехай поважно та до ладу робить ся.
1-е до коринтян 14
1 Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,
2 котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,
4 і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
5 і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом.
6 Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.
7 Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.
8 На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.
9 Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.
10 Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
11 Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
12 Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
13 Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
14 коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
15 І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.
16 Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
17 А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.
18 Тодї й померші в Христї погибли.
19 Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.
20 Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.
21 Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.
22 Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.
23 Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.
24 Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
25 Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.
26 Останнїй ворог зруйнуєть ся - смерть.
27 Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.
28 Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.
29 Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
30 Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?
31 Що-дня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.
32 Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
33 Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.
34 Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
35 Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
36 Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.
37 І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
38 Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.
39 Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
40 (Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.
41 Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
42 Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.
43 Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
44 Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
45 Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.
46 Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
47 Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
48 Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
49 І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
50 Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.
51 Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.
52 У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
53 Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.
54 Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
55 Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
56 Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.
57 Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
58 Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.
1-е до коринтян 15
1 Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть.
2 Первого дня в тижнї нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тодї, як прийду, складку робити.
3 Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим.
4 Коли ж буде достойно, щоб і менї йти, зо мною пійдуть.
5 Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу).
6 У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я пійду.
7 Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надїю, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить.
8 Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї.
9 Двері бо великі й широкі відчинились менї, і багато (в мене) противників.
10 Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я.
11 То нехай нїхто ним не гордує, а випроводїть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм.
12 Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсїм не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час.