2 Про гірнє думайте, (а) не про земне.
3 Умерли бо ви, і життє ваше поховане з Христом у Бозї.
4 Коли ж Христос, життє ваше, явить ся, тодї і ви з Ним явитесь у славі.
5 Оце ж умертвіть члени ваші, що на землї: блуд, нечистоту, страсть, похоть лиху, зажерливість, котра єсть ідолослуженнє,
6 за се йде гнїв Божий на синів неслухняности,
7 між котрими і ви колись ходили, як жили між ними.
8 Тепер же покиньте й ви те все: гнїв, ярость, злобу, лайку, соромні слова од уст ваших.
9 Не кривіть словом один проти одного, скинувши з себе давнього чоловіка з дїлами його,
10 і одягнувшись у нового, що обновляєть ся в розумі по образу Того, хто сотворив його,
11 де нема Грека, нї Жидовина, обрізання і необрізання, чужоземця і Скита, невільника й вільного, а все й у всьому Христос.
12 Одягнїть ся ж оце, яко вибрані Божі, сьвяті і любі, в милость милосердя, добрість, смирність, тихість і довготерпіннє,
13 терплячи один одного й прощаючи собі, коли хто на кого має жаль; яко ж і Христос простив вам, так і ви.
14 Над усїм же сим любов, котра єсть союз звершення,
15 і мир Божий нехай править в серцях ваших, до котрого вас і покликано в одному тїлї, та й будьте вдячні.
16 Слово Христове нехай вселяєть ся в вас, багате на всяку премудрість, навчаючи і наставляючи самих себе псальмами та гимнами, та піснями духовними, у благодатї сьпіваючи в серцю вашому Господеві.
17 І все, що нї робите словом або дїлом, усе в імя Господа Ісуса, дякуючи Богу й Отцеві через Него.
18 Жінки, коріть ся своїм чоловікам, яко ж подобає в Господї.
19 Чоловіки, любіть жінок і не бувайте гіркими до них.
20 Дїти, слухайте родителїв у всьому, се бо угодно Господеві.
21 Батьки, не роздражнюйте дїтей ваших, щоб не внивали.
22 Слуги, слухайте у всьому панів по тїлу, не перед очима тільки служачи, яко чоловіковгодники, а в простотї серця, боячись Бога;
23 і все, що робите, від душі робіть, яко ж Господу, а не людям,
24 знаючи, що від Бога приймете нагороду наслїддя; Господу бо Христу служите.
25 А хто кривдить, прийме у чому скривдив, і нема вважання на лице (в Бога).
До колоссян 4
1 Панове, оддавайте слугам правду і рівноту, знаючи, що й ви маєте Господа на небесах.
2 В молитві кріпіть ся, пильнуючи в нїй з подякою,
3 молячись разом і за нас, щоб Бог відчинив нам двері слова, проглаголати тайну Христову, за котру я і в кайданах,
4 щоб явив я її, як подобає менї глаголати.
5 У премудростї ходїть перед тими, що осторонь, викупляючи час.
6 Слово ваше нехай буде завсїди ласкаве, приправлене сіллю, щоб знали ви, як кожному відказувати.
7 Що дїєть ся зо мною, про все скаже вам Тихик, любий брат і вірний служитель і слуга-товариш у Господї,
8 котрого післав я до вас на те, щоб доідавсь, що з вами дїєть ся, і утїшив серця ваші,
9 з Онисимом, вірним і любим братом нашим, котрий з між вас: все вони скажуть вам, що тут (дїєть ся).
10 Витає вас Аристарх, товариш мій у неволї, та Марко, сестринець Варнави (про нього маєте наказ: як прийде до вас, прийміть його),
11 та Ісус, на прізвище Юст, котрі з обрізання. Сї одні помічники мої в царство Боже, котрі були менї втїхою.
12 Витає вас Єпафрас, що з вас, слуга Христа; всякого часу подвизаєть ся за вас у молитвах, щоб ви стояли звершені і сповнені у всякій волї Божій.
13 Сьвідкую бо за нього, що має велику ревність про вас і про Лаодичан і Єрополян.
14 Витає вас Лука, любий лїкарь, та Дамас.
15 Витайте братів, що в Лаодикиї, і Нимфана, і домашню церкву його.
16 І як прочитаєть ся се посланнє між вами, постарайтесь, щоб і в Лпродикийській церкві прочитане було, а написане з Лаодикиї щоб і ви прочитали.
17 Та скажіть Архипові: Гледи служення, що прийняв єси в Господї, щоб довершив його.
18 Витаннє моєю рукою, Павловою. Згадуйте про мої кайдани. Благодать з усїма вами. Амінь.
1-е до солунян 1
1 Павел, та Сильван, та Тимотей до церков Солунських у Бозї Отцї і Господї Ісусї Христї: Благодать вам і мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа.
2 Дякуємо Богові всякого часу за всїх вас, роблячи спомин про вас у молитвах наших,
3 без перестану згадуючи ваше дїло віри, і працю любови, і терпіннє уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,
4 знаючи, браттє Богові любе, вибраннє ваше.
5 Бо благовістє наше не було до вас у слові тілько, а і в силї, і в Дусї сьвятому, і в великій певнотї, яко ж і знаєте, які ми були між вами задля вас.
6 І ви стали послїдувателями нашими і Господнїми, прийнявши слово в великому горю з радощами Духа сьвятого,
7 так що ви стали ся взором усїм віруючим у Македониї і Ахаї.
8 Од вас бо промчало ся слово Господнє не тілько в Македониї і Ахаї, та й у всяке місце віра ваша в Бога пройшла, так що не треба нам що й казати.
9 Вони бо самі про нас звіщають, який вхід мали ми до вас і як ви обернулись до Бога од ідолів, служити Богу живому і правдивому,
10 і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гнїва.
1-е до солунян 2
1 Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся;
2 нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.
3 Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі,
4 а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші.
5 Нїколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.
6 Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.
7 Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,
8 оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовістє Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі.
9 Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.
10 Ви сьвідки і Бог, як преподобно, і праведно, і непорочно ми обертались між вами віруючими,
11 яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували;
12 щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу.
13 Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.
14 Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів,
15 що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і наѾїс вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні,
16 що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець гнїв (Божий).
17 Ми ж, браттє, осиротївши без вас на час-годину, лицем, а не серцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.
18 Тим же хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана.
19 Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приходї Його?
20 Ви бо слава наша і радість.
1-е до солунян 3
1 Тим же вже, не стерпівши, зволили ми зостати ся самим в Атинах,
2 і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втїшити вас у вірі вашій,
3 щоб нї один не хитавсь у горю сьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено.
4 Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте.
5 Того ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш.