12 щоб прийняли суд усї, хто не вірував правдї, а кохавсь у неправдї.
13 Нам же треба дякувати Богові завсїди за вас, браттє полюблене від Господа, що вибрав вас Бог від початку на спасеннє осьвяченнєм духа й у вірі правди,
14 до чого покликав вас благовістєм нашим, щоб здобути ся слави Господа нашого Ісуса Христа.
15 Тим же, браттє, стійте і держіть перекази, яких навчились чи словом, чи посланнєм нашим.
16 Сам же Господь наш Ісус Христос, і Бог і Отець наш, що полюбив нас і дає нам утїху вічню і добру надїю в благодатї,
17 нехай утїшить серця ваші, і утвердить вас у всякому слові і дїлї доброму.
2-е до солунян 3
1 На останок, молїтесь, браттє, за нас, щоб слово Господнє ширилось та славилось, яко ж і в вас,
2 і щоб нам визволитись од безпутних і лукавих людей; бо не у всїх віра.
3 Вірен же Господь, котрий утвердить вас і обереже від лукавого.
4 Уповаємо ж у Господї про вас, що щz ми вам повелїваємо, ви робите і робити мете.
5 Господь же нехай направить серця ваші у любов Божу і в терпіннє Христове.
6 Повелїваємо ж вам, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, відлучатись від усякого брата, що ходить непорядно і не по переказу, який прийняв од нас.
7 Самі бо знаєте, як вам треба подобити ся нам; бо не робили ми безладдя між вами,
8 анї їли дармо хлїб у кого; а в трудї і журбі, ніч і день роблячи дїло, щоб не отягчити нїкого з вас:
9 не тим що не маємо власти, а щоб себе за взір дати вам, щоб уподобити ся нам.
10 Бо, як були ми в вас, то так завітували вам, що хто не хоче робити дїла, нехай і не їсть.
11 Чуємо бо, що деякі непорядно ходять між вами, нїчого не роблять, а метушять ся.
12 Таким-то повелїваємо і напоминаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки роблячи, свій хлїб їли.
13 Ви ж, браттє, не втомлюйтесь, роблячи добре.
14 Коли ж хто не послухає слова нашого посланнєм, такого назначіть і не мішайтесь із ним, щоб йому був сором.
15 Та не за ворога вважайте його, а навчайте, яко брата.
16 Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завсїди всїма способами. Господь із усїма вами.
17 Витаннє моєю рукою Павловою, котре єсть знак у всякому посланню; так пишу:
18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.
1-е Тимофiю 1
1 Павел, апостол Ісуса Христа, по по велїнню Бога, Спаса нашого, і Господа Ісуса Христа, надїї нашої,
2 Тимотею, правдивому сину в вірі: Благодать, милость, мир од Бога, Отця нашого, і Христа Ісуса, Господа нашого.
3 Яко ж ублагав я тебе пробувати в Єфесї, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити,
4 анї вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, нїж Божого будування в вірі.
5 Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної,
6 у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова,
7 хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють.
8 Знаємо ж, що закон добрий, коли хто його законно творить,
9 знаючи се, що не про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убийць батька й матери, про душогубцїв,
10 про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся,
11 по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено.
12 І дякую Тому, хто окріпляє мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене в0" fажав, поставивши мене на службу,
13 мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателем, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві.
14 Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї.
15 Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий.
16 Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на життє вічне.
17 Цареві ж вічному нетлїнному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь.
18 Се ж завітуваннє передаю тобі, сину Тимотею, по пророцтвах, що були перше про тебе, щоб воював ти в них доброю війною,
19 маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, од віри відпали.
20 Між ними ж Іменей та Александр, котрих я передав сатанї, щоб навчились не хулити.
1-е Тимофiю 2