18 У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти.
До євреїв 3
1 Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.
2 Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:
3 більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь має, нїж будинок, той, хто збудував його.
4 Всякий бо будинок будує хтось, а хто вуде збудував, се Бог.
5 І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;
6 Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.
7 Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,
8 не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пустинї,
9 де спокушували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й видїли дїла мої сорок років.
10 За се прогнївивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;
11 так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.
12 Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.
13 А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.
14 Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.
15 Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню."
16 Деякі бо, чувши, прогнївали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.
17 На кого ж Він гнївив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих костї полягли в пустинї?
18 Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?
19 І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.
До євреїв 4
1 Біймо ся ж оце, щоб, коли зоста- єть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.
2 Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповідї, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його.
3 Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гнїві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання сьвіту скінчені.
4 Рече бо десь про семий день так: "І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх."
5 І в сьому (місцї) знов: "Чи коли ввійдуть у відпочинок мій."
6 Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;
7 то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давидї, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших."
8 Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того.
9 Оце ж оставлено ще суботованнє людям божим.
10 Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.
11 Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у недовірство.
12 Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.
13 І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.
14 Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання.
15 Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.
16 Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.
До євреїв 5
1 Всякий бо архиєрей, із людей узятий, для людей поставляєть ся на служеннє у тому, що Боже, щоб приносив дари і жертви за гріхи,
2 котрий би міг болїти серцем за нетямущих і заблуджених, бо й сам обложений немощею;
3 і ради того мусить, як за людей, так за себе приносити за гріхи.
4 І нїхто сам по собі не приймає чести, а хто покликаний од Бога, яко ж і Аарон.
5 Так і Христос не сам себе прославив бути архиєреєм, а Той, хто глаголав до Нього: "Син мій єси Ти, я сьогоднї породив Тебе."
6 Яко ж і инде глаголе: "Ти єси священик по вік по чину Мелхиседековому."
7 Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзми, і почуто Його за страх (Його перед Богом).