14 Господь же рече Аврамові після того, як Лот розлучивсь із ним: Позирни очима твоїми, та поглянь од місця, де ти тепер, ід півночі, ід полудню, ід востоку, ід заходу.
15 Бо всю землю, що ти вбачаєш, тобі оддам, і потомкам твоїм навіки.
16 І вчиню потомки твої, як пісок земляний; коли хто зможе злїчити пісок земляний, то й потомки твої злїчить.
17 Уставши, пройди землю в довжину і в ширину її; бо тобі оддам її.
18 І відселившись Аврам, прийшов та й осївсь коло Мамрієвого дуба, що був у Гебронї, та й спорудив там жертівника Господеві.
Буття 14
1 Сталося ж за часів Амрафела царя Синеярського, і Арійоха, царя Еллазарського, Кедорлайомера, царя Еламського, і Тидала, царя Гоїмського,
2 Що вчинили вони рать із Берою, царем Содомським, і з Бирсою, царем Гоморським, і з Синабом, царем Адамським, і з Семебером, царем Зебоїмським, і з царем Белїйським, се єсть Сигорським.
3 Всї вони змовились ізійтись на Сиддим-долинї, се єсть теперенькі Море Солоне.
4 Дванайцять год були вони підневолені Кедорлайомерові, а в чотирнайцятому роцї відступили.
5 І прийшли в чотирнайцятому роцї Кедорлайомер і царі, що були з ним, та й побили Рефаїмів ув Астарот Карнаїмі, а Сусїїв у Гамі, а Еміїв на Кириятаїм-долинї,
6 А Горіїв на їх Сеїр-горах, до Ель-Парана, що лежить на захід соньця від пустині.
7 І повернули звідти та й дойшли до Ен-Мишпата, се Кадес, і звоювали всю землю Амаликиїв та Аморіїв, що жили у Газазон-Тамарі.
8 Вийшов же царь Содомський, і царь Гоморський, і царь Адмейський, і царь Зебоїмський, і царь Белїйський чи Сигорський, та й постали проти них на Сиддим-долинї:
9 Проти Кедорлайомера, царя Еламського, та Тидала, царя Гоїмського, та Амрафела, царя Синеярського, та Арійоха, царя Еллазарського, чотири царі проти пятьох,
10 На Сиддим же долинї та було багацько ям. І побігли царі Содомський та Гоморський та й попадали туди, а ті, що зістались, побігли в гори.
11 І позабирали вони все добро Содомське й Гоморське й усї харчі їх та й пійшли звідти.
12 І взяли Лота, сина брата Аврамового, що жив у Содомі, та й рушили звідти.
13 Аж ось прийшов один, що втїк, та й сказав Аврамові Євреєві, що жив коло дубів Мамрія Аморієнка, брата Єсколового та Анерового, сї ж були союзники Аврамові.
14 Чуючи ж Аврам, що його небожа зайнято в полонь, уворужив своїх сьвідомих кметїв, що породились у його в господї, три сотнї і восїмнайцятеро, та й двинув нагоньця до Дану.
15 І роздїливсь, він і його кметї, на купи, та й напав на їх у ночі і побив їх, і вганяв за ними аж орѴо Хоби, що лежить на півнїч од Дамаска.
16 І вернув усе майно їх, і Лота, небожа свого, вернув і майно його, і жінок і кметї.
17 Вийшов же царь Содомський назустріч йому, після того як вернувсь, подужавши Кедорлайомера й царів, що були з ним, на Саве-долину, се долина Царська.
18 А Мелхизедек, царь Салемський, винїс хлїб і вино; був же він сьвященник Бога вишнього.
19 І благословив його, і рече: Благословен ти, Авраме, від всевишнього Бога, Владики неба і землї!
20 І благословен Бог всевишнїй, що подав тобі у руки ворогів твоїх запеклих! Аврам дав йому десятую часть із всього.
21 Каже ж і царь Содомський Аврамові: Оддай менї кметї, майно ж возьми собі.
22 Рече ж Аврам до царя Содомського: Здіймаю руку мою до Господа Бога вишнього, що сотворив небо й землю:
23 І нитки й ременя обувнього не возьму з усього твого, щоб не сказав: Я збогатив Аврама.
24 Нїчогісїнько менї, опріч єдино, що поїли кметї мої та кромі частини мужів, що ходили зо мною: Анер, Єшколь і Мамрій нехай беруть свою частину.
Буття 15
1 Після того, як се сталось, було слово Господнє до Аврама у видїнню: Не бійсь, Авраме; я тобі щит, нагорода твоя велика буде вельми.
2 Рече ж Аврам: Владико Господе, що менї даси? одпускаюсь я бездїтен, а наслїдник моєї худоби сей Дамашчанець Елиєзер.
3 І рече Аврам: Не дав єси менї потомства, дак раб моєї господи наслїдник мій буде.
4 І знов слово Господнє було до його і глаголе: Не буде він твоїм наслїдником, а той хто вийде з тебе, той буде наслїдник тобі.
5 І вивів його з намета і рече: Позирни на небо та злїчи зорі, коли зможеш злїчити їх. І рече: Такі будуть потомки твої.
6 І поняв Аврам віри Господеві, і він полїчив йому те за праведність.
7 Рече ж до його: Я Господь, що вивів тебе із Ура Халдейського, щоб оддати тобі землю сю в наслїддє, наслїдствовати.
8 І рече: Владико Господе, почому знати му, що наслїдити му її?