20. Сара в Герарі 1-18
1 Звідтіля перекочував Авраам у Негев-край і оселився між Кадешом та між Шуром, перебував трохи й у (місцевості) Герар. 2 А про свою жінку Сару сказав Авраам: Вона - моя сестра. Тоді Авімелех, цар Герару, послав і забрав Сару. 3 Але Бог прийшов до Авімелеха вночі вві сні й сказав до нього: Ось ти помреш за жінку, що її взяв, бо вона заміжня. 4 Та Авімелех не зблизився до неї. Він і сказав: Господи, невже ти погубиш навіть людей безвинних? 5 Хіба ж він не казав мені: Вона - моя сестра? Та й вона сама казала: Він - брат мій. Я з чистим серцем і невинними руками вчинив це. 6 Тоді Бог сказав до нього вві сні: І я знаю, що ти вчинив те з чистим серцем, і то я стримав тебе від гріху супроти мене; тому я не допустив, щоб ти доторкавсь її. 7 Але тепер віддай жінку чоловікові, бо він пророк і заступиться за тебе, й ти будеш жити. А коли не віддаси її, то знай, що напевно вмреш, ти сам і всі ті, що є в тебе. 8 Встав Авімелех рано-вранці, прикликав усіх своїх слуг і розповів їм про це все ясно; вони тим дуже налякались. 9 По тому прикликав Авімелех Авраама і сказав йому: Що це ти вдіяв з нами? Чим же я провинився супроти тебе, що ти навів на мене й на моє царство (такий) гріх великий? Ти повівся зо мною, як не годиться поводитися. 10 Далі сказав Авімелех до Авраама: Що мав ти на оці, коли ти вчинив це? 11 Авраам же відрік: Я собі думав: нема ніякого страху Божого на цьому місці, й вони вб'ють мене заради моєї жінки. 12 Та вона таки справді моя сестра, дочка мого батька, однак не дочка моєї матері, тож стала мені за жінку. 13 Коли Бог мене вивів скитатися далеко від батьківського дому, то я сказав був їй: Зроби но мені прислугу: скрізь, куди прибудемо, кажи про мене - він, мовляв, мій брат. 14 Тоді взяв Авімелех овець і волів, слуг і слугинь та й дав Авраамові, й віддав йому Сару, його жінку. 15 І сказав Авімелех: Ось мій край перед тобою: селись, де тобі до вподоби! 16 До Сари ж мовив: Я дав ось твоєму братові тисячу срібних, це буде тобі наміткою на очі перед усіма, хто з тобою, і ти будеш виправдана в усіх. 17 Авраам же помолився Богові, й вилікував Бог Авімелеха, його жінку й його слугинь, щоб родили; 18 бо Господь був цілком замкнув кожне лоно в домі Авімелеха через Сару, жінку Авраама.
21. Ісаак і його відлучення 1-8; Син Агарі 9-16; рятунок їх 17-21; Умова з Авімелехом у Версавії 22-34
1 Господь навідав Сару, як обіцяв був, і вчинив їй так, як сказав був. 2 Сара зачала і вродила Авраамові сина, в його старості, того часу, коли Господь призначив йому. 3 І назвав Авраам сина, що народився в нього, а якого вродила Сара, Ісааком. 4 Авраам обрізав Ісаака, свого сина, восьмого дня, як велів йому Бог. 5 Було ж Авраамові сто років, коли народився в нього син Ісаак. 6 А Сара сказала: Сміх учинив мені Господь: кожний, хто почує, буде з мене сміятися. 7 Та й додала: Хто був би сказав Авраамові, що Сара грудьми годуватиме дітей? Бо я в його старості породила йому сина. 8 Підросло ж хлоп'ятко, й відлучили його. Та й зробив Авраам великий бенкет того ж дня, коли відлучено Ісаака. 9 Але Сара побачила, що син Агарі єгиптянки, якого ця була вродила Авраамові, насміхається з Ісаака; 10 тому вона сказала до Авраама: Прожени геть оцю рабиню та її сина; не буде бо спадкоємцем син тієї рабині з моїм сином Ісааком. 11 Вельми прикро було Авраамові те слово щодо його сина, 12 але Бог сказав до Авраама: Не вболівай за хлопчину та за твою рабиню. В усьому, що тобі скаже Сара, вволи її волю, бо за Ісааком назоветься твоє потомство. 13 Та й із сина рабині я теж виведу народ, бо й він твоя дитина. 14 Встав Авраам раненько, взяв хліба та бурдюк води й дав Агарі; і вклавши їй на плечі дитину, відпустив її. Пішла вона, та й почала блукати в пустарях Версавії. 15 Як же не стало в бурдюці води, кинула хлоп'я під корчем, 16 сама ж пішла та й сіла від нього завдальшки на стріл з лука, мовила бо сама до себе: Не можу дивитися на смерть дитини! І сиділа навпроти та й плакала вголос. 17 Почув Бог крик хлопчини, і ангел Божий кликнув до Агарі з неба та й сказав до неї: Що тобі, Агаре? Не бійся, бо почув Бог крик хлопчини там, де він лежить. 18 Устань, візьми хлопця та гляди його добре, бо я виведу з нього великий народ. 19 Тоді відкрив Бог їй очі, й вона побачила криницю з водою; вона пішла й набрала повний бурдюк води і дала пити хлопцеві. 20 І був Бог із хлопчиною, і виріс він та й оселився в пустарях; і став він стрільцем-лучником, 21 Оселився він у Паран-пустарях, а мати його взяла для нього жінку з єгипетського краю. 22 І приключилося, що того часу сказали Авімелех і Фіхол, начальник його війська, до Авраама таке: Бог з тобою в усьому, що ти дієш. 23 Клянись мені тепер ось тут Богом, що не зрадиш мене, ні дітей моїх, ні внуків моїх, та що будеш доброзичливим до мене й до краю, в якому перебуваєш, як я був до тебе. 24 Авраам же відповів: Я клянусь. 25 Однак Авраам докоряв Авімелехові за криницю води, яку захопили слуги Авімелехові. 26 На те Авімелех відповів: Не знаю, хто це вчинив. Ні ти сам про це не звістив мені, ані я такого не чував, аж оце сьогодні. 27 Тоді Авраам узяв овець та худоби й дав Авімелехові, і заключили вони обидва союз. 28 Авраам поставив окремо сім ягниць з отари. 29 Авімелех же спитав Авраама: Що це за сім отих ягниць, яких ти поставив окремо. 30 А той відповів: Ти візьмеш тих сім ягниць з моєї руки, щоб вони були мені свідоцтвом, що це я викопав цю криницю. 31 Тому й названо те місце Беер-Шева (Версавія), бо там клялись вони обидва. 32 Отак заключили вони союз у Версавії. Тоді підвелись Авімелех і Фіхол, начальник його війська, і повернулися вони в край філістимлян. 33 Авраам же посадив тамариск (дерево) у Версавії і закликав там ім'я Господа, Бога вічного. 34 У краї філістимлян перебував Авраам довго.