Перше Послання Апостола Петра
1. Привіт 1-2; надія християн 3-9; передсказане спасіння 10-12; заклик до святости й любови 13-25
1 Петро, апостол Ісуса Христа, вибраним переселенцям, розсіяним Понту, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії, 2 згідно з передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров'ю Ісуса Христа: благодать і мир вам хай помножиться! 3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих, 4 до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів'янути, - збереженої для нас на небі, 5 для нас, яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння, що готове з'явитись останнього часу. 6 Ви тим радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних досвідах, 7 щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь - під час об'явлення Ісуса Христа, 8 якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі, 9 осягаючи ціль вашої віри - спасіння душ ваших. 10 Про це спасіння розвідували й досліджували пророки, що про вашу благодать пророкували. 11 Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті та ту велику славу, яка по них мала настати. 12 І їм було об'явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати. 13 Тому, підперезавши стан вашого ума, тверезі, надійтеся повнотою на благодать, що вам буде принесена в об'явленні Ісуса Христа. 14 Як слухняні діти, не потураючи колишнім вашим похотям, як то було за вашого незнання, 15 але як той, хто вас покликав - святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі, 16 написано бо: «Ви будете святі, бо я святий.» 17 І коли Отцем звете того, хто без уваги на особу буде судити кожного за його вчинками, то поводьтеся з острахом за час вашого вигнання 18 і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, 19 а дорогоцінною кров'ю Христа, непорочного й чистого ягняти, 20 передбаченого перед заснуванням світу і об'явленого, ради вас, останніми часами. 21 Ви через нього віруєте в Бога, який воскресив його з мертвих і прославив, щоб ваша віра і надія була на Бога. 22 Очистивши послухом правди душі ваші для братньої нелицемірної любови, любіть гаряче один одного щирим серцем, 23 відроджені наново не з тлінного насіння, а з нетлінного: словом Божим живим і вічним. 24 Бо кожне тіло, як трава, і вся його слава, немов цвіт трави: трава всохла, і цвіт опав, 25 - а слово Господнє повік перебуває. Оце ж воно і є, оте слово, що було вам благовістоване.
2. Християни - містична будівля 1-10; обов'язки супроти поган 11-12; супроти влади 13-17; повинності слуг 18-25
1 Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови, 2 жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння, 3 якщо ви скуштували, який Господь добрий. 4 Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого. 5 А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. 6 Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.» 7 Вам, отже, що віруєте, - честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, - він став головним на углі, 8 каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені. 9 Ви ж - рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло; 10 ви, колись - не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані. 11 Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють. 12 Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин. 13 Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві, 14 чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям 15 Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих. 16 Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі. 17 Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте. 18 Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим. 19 Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо. 20 Яка бо похвала страждати, коли вас б'ють за те, що ви завинили? Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо - це благодать у Бога. 21 Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами; 22 той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося, 23 хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо; 24 він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, - ми, що його синяками зцілились. 25 Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.