— Ящик, гнилоголовий! Ящик! — кинув Альбі на ходу.
— А що з ним? — не вгавав Томас, намагаючись встигнути за ним. Йому хотілося закричати: «Відповідай мені негайно!»
Альбі не відповів і навіть не збавив кроку, і, наблизившись до Ящика, Томас побачив, що з усіх кінців Глейду збігаються підлітки. Серед них був і Ньют. Намагаючись стримати наростаючий страх і переконуючи себе, що все буде гаразд і всьому цьому є логічне пояснення, Томас гукнув його:
— Ньюте, що відбувається?!
Побачивши Томаса, Ньют кивнув і пішов назустріч йому на диво спокійним — як на таку метушню — кроком. Підійшовши, він поплескав Томаса по спині.
— Це означає, що до нас прибуває черговий чортів новачок, — Ньют замовк, спостерігаючи за реакцією Томаса. — Просто зараз.
— І що?
Уважніше придивившись до Ньютового обличчя, Томас зрозумів: те, що він помилково прийняв за спокій, насправді було розгубленістю; судячи з усього, його новий приятель здивований, а може, навіть зрадів.
— Що? — вигукнув Ньют, навіть трішки роззявивши рота. — Зелений, до нас іще ніколи не надсилали двох новачків упродовж одного місяця, не кажучи вже про два дні поспіль.
Сказавши це, він помчав до Домівки.
Розділ 8
Просигналивши повні дві хвилини, сирена врешті замовкла. За той час цілий натовп зібрався у центрі майдану навколо сталевих стулок, крізь які — з подивом згадав Томас — він потрапив сюди лише вчора. «Вчора? — подумав він. — Невже це було тільки вчора?»
Хтось постукав його по ліктю; обернувшись, він знову побачив Чака.
— Як справи, зелепушу? — запитав той.
— Чудово, — відповів Томас, хоча це була чистісінька брехня. Він кивнув на стулки. — Чому всі так сполошилися? Адже всі ви потрапили сюди саме так.
Чак знизав плечима.
— Не знаю, просто завжди все відбувалося чітко за розкладом. Раз на місяць, в один і той самий день. Можливо, керівники вирішили, що послали тебе сюди з великої дурості й тепер відпровадили когось на заміну, — Чак штовхнув Томаса ліктем у бік і по-дитячому хихикнув, що, на диво, викликало в Томаса ще більшу симпатію до хлопчика.
Він підкреслено суворо подивився на нового приятеля.
— Часом ти просто нестерпний. Серйозно кажу.
— Еге ж, але ми тепер друзі, правда? — тепер Чак аж захрюкав од сміху.
— Здається, ти не залишаєш мені вибору.
Томасові й справді потрібен був друг, і Чак був найкращою кандидатурою.
Хлопчик задоволено схрестив руки на грудях.
— Радий, що питання залагоджено. В такій дірі кожен потребує приятеля.
Томас жартівливо схопив Чака за комір і сказав:
— Гаразд, приятелю. Тоді будь ласкавий називати мене на ім’я. Томас! Запам’ятав? Бо скину тебе в шахту, коли поїде Ящик…
Його раптом осінило; він відпустив Чака.
— Стривай-но. Ви ніколи не…
— Пробували, — відповів Чак, не встиг Томас і договорити.
— Пробували — що?
— Залізти в Ящик після того, як нам доставили посилку, — сказав Чак. — Не спрацьовує. Ящик не рушить з місця, поки в ньому хтось є.
Томас згадав, що те саме йому розповідав Альбі.
— Я знаю, та що як…
— Пробували.
Томас ледве стримався, щоб не заричати від досади.
— Хлопче, з тобою важко говорити. Що саме пробували?
— Проникнути всередину, коли Ящика не було. Марно. Стулки відчинити можна, але за ними нічого — порожнеча і непроглядна темрява. І ніяких тросів, nada.[1] Спуститися не вийде.
Як таке можливо?
— А якщо…
— Пробували.
Цього разу Томас гучно й незадоволено зітхнув.
— Гаразд. Кажи.
— Кидали в шахту різні предмети. Але так і не почули, щоб вони об щось стукнулися. Шахта йде казна на яку глибину.
Томас помовчав, перш ніж заговорити, побоюючись, щоб Чак і цього разу не перебив його.
— Ти що — думки читати вмієш? — саркастично запитав він.
— Просто я дуже розумний, от і все, — підморгнув Чак.
— Слухай, Чаку. Ніколи мені більше так не підморгуй, — невдоволено промовив Томас. Чак і справді трохи його дратував, та все ж таки у хлопцеві було щось, від чого навколишній світ здавався не таким похмурим. Томас глибоко зітхнув і знову перевів погляд на натовп, що оточив люк.
— А скільки часу займає підйом Ящика?
— Зазвичай приїжджає через півгодини після сирени.
Томас замислився. Напевно повинно бути щось, чого вони ще не випробували.
— Ти певен щодо шахти? Ви не намагалися… — він зробив паузу, але цього разу Чак змовчав. — Ви не намагалися самі зробити мотузку?