Ага. Ти хлипав, шморгав носом, знову хлипав. Давився слізьми. Ага.
У тебе був читацький квиток. Була картка на прокат відеокасет. Картка соціального забезпечення. Чотирнадцять доларів готівкою. Я хотів був забрати проїзний квиток, але механік сказав узяти тільки водійські права. Ще був прострочений учнівський квиток дворічного коледжу.
Ти колись навчався чогось.
Тут ти здобувся на вельми голосний схлип, тож я притиснув пістолет тобі до щоки трохи сильніше, а ти став точитися назад, доки я не сказав: не рухайся, інакше ти — мертвий. Отож чого ти навчався?
Де?
У коледжі, сказав я. У тебе є учнівський квиток.
Ой, ти не пригадуєш. Хлип, ковть, шморг. Дурниць різних, біології.
Тепер послухай-но, цієї ночі ти помреш, Рей-монде К. К. К. Гесселю. Ти можеш померти за одну секунду, а можеш за одну годину. Вирішувати тобі. Отож набреши мені. Розкажи мені перше, що спаде тобі на думку. Вигадай що-небудь. Мені насрати що. У мене є пістолет.
Нарешті ти став мене слухати, відходячи від маленької трагедії у твоїй голові.
Нумо заповнювати анкету. Ким Реймонд Гессель хоче стати, коли виросте?
Додому, сказав ти, ти хочеш додому, більше нічого, будь ласка.
Ясний хуй, сказав я. А потім що ти збираєшся робити в цьому житті? Якби ти міг обирати що завгодно.
Вигадай щось.
Ти не знаєш.
Тоді ти помреш просто зараз, сказав я. Поверни голову, сказав я.
Смерть настане за десять, дев’ять, вісім…
Ветеринаром, сказав ти. Ти хочеш бути ветеринаром.
Лікувати тварин, значить. Для цього треба багато вчитися.
Занадто багато вчитися, сказав ти.
Ти можеш вчитися до опиздініння, Реймонде Гесселю, а можеш померти. Обирати тобі. Я запхав гаманця тобі до задньої кишені джинсів. Отож ти справді хочеш лікувати тварин. Я прибираю мокре й солоне дуло пістолета від однієї щоки й притискаю до другої. Ти справді завжди хотів бути ветеринаром, докторе Реймонде К. К. К. К. Гесселю?
Ага.
Не пиздиш?
Ага. Тобто, ні, не пиздиш. Ага.
Гаразд, сказав я і притиснув вологе дуло до кінчика твого підборіддя, потім до кінчика носа. І всюди, де я притискав дуло, воно лишало вологе блискуче кружальце твоїх сліз.
Що ж, сказав я, повертайся до навчання. Коли ти прокинешся завтра вранці, ти знайдеш спосіб, як тобі повернутися до навчання.
Я притиснув вологе дуло пістолета до кожної щоки, тоді до твого підборіддя, а потім до твого чола, де й лишив його притиснутим. Або ти можеш померти просто зараз, сказав я.
У мене є твої права.
Я знаю, хто ти. Я знаю, де ти мешкаєш. Я лишаю собі твої права, і я стежитиму за тобою, містере Реймонде К. Гесселю. За три місяці, потім за півроку, потім за рік я перевірю, і якщо ти не вчитимешся на ветеринара, ти помреш.
Ти мовчиш.
Забирайся звідси, живи своїм дріб’язковим життям, але пам’ятай, я стежу за тобою, Реймонде Гесселю, і я радше пристрелю тебе, ніж спостерігатиму, як ти працюєш на гівняній роботі, платні за яку вистачає, щоб купити кавалок сиру й заплатити за телебачення.
А тепер я піду, тож ти не обертайся.
Це те, чого хоче від мене Тайлер.
Слова, що виходять із мого рота, — Тайлерові слова.
Я — рот Тайлера.
Я — руки Тайлера.
Кожен учасник проекту «Руїна» — частина Тайлера, і навпаки.
Реймонде К. К. Гесселю, вечеря смакуватиме тобі так, як ніщо не смакувало досі, а завтрашній день буде найпрекраснішим днем усього твого життя.
21
Ти прокидаєшся в міжнародному аеропорту Скай-Гарбор.
Переводиш годинник на дві години назад.
Маршрутний автобус привозить мене з аеропорту в середмістя Фінікса, і в кожному барі, до якого я заходжу, я зустрічаю хлопців зі швами довкола очних ямок, там, де вдавлена добрячим ударом шкіра луснула, потрапивши на кістку. У декого звернуті набік носи. Ці хлопці в барі бачать мене, помічають зморщену дірку в щоці, і нараз ми — немов рідня.
Тайлер уже тривалий час не з’являється вдома. Я роблю свою дріб’язкову роботу. Літаю від аеропорту до аеропорту, щоб подивитися на машини, в яких померли люди. Диво подорожей. Крихітне життя. Крихітне мило. Крихітні сидіння в літаку.
Усюди, де я буваю, я розпитую про Тайлера.
Якщо я таки знайду його, у мене в кишені водійські права всіх дванадцяти людських жертв.
У кожному барі, в який я заходжу, у кожному сраному барі я зустрічаю побитих хлопців. У кожному барі вони плескають мене по спині й пропонують пригостити пивом. Здається, ніби я вже знаю, до якого бару заходити, в якому барі відкрито бійцівський клуб.