Чи я коли-небудь мав… мав із нею секс?
— О Боже!
То як?
— Що «то як»? — каже вона.
Був у нас коли-небудь секс чи ні?
— Що ж ти за шматок лайна такий?
Був у нас секс чи ні?
— Я прибила б тебе.
То це значить «так» чи «ні»?
— Я знала, що так і станеться, — каже Марла. — Ти такий вітрогон. То любиш мене, то помічати не хочеш. То рятуєш мені життя, то вариш мило з моєї матері.
Я щипаю себе.
Я питаю Марлу, як ми зустрілися.
— У тій групі раку яєчок, — каже Марла. — А потім ти врятував мені життя.
Я врятував їй життя?
— Ти врятував мені життя.
Тайлер врятував їй життя.
— Ти врятував мені життя.
Я запихаю палець у дірку в щоці й прокручую його. Я ніби потрапив до вищої ліги болю. Цього має бути досить, щоб розбудити мене.
Марла каже:
— Ти врятував мені життя. У готелі «Ріджент». Я випадково мало не вчинила самогубство. Пригадуєш?
Ох.
— Тієї ночі, — каже Марла, — я сказала, що хочу від тебе аборт.
Щойно сталася розгерметизація салону.
Я питаю Марлу, як мене звати.
Ми всі помремо.
Марла каже:
— Тайлер Дьорден. Тебе звати Тайлер Дьорден, безголова ти підтирко. Ти мешкаєш на Паперовій вулиці, Північний Схід, будинок номер 5123. І в цьому будинку зараз аж кишить від твоїх нікчемних послідовників, які голять собі голови й випалюють шкіру лугом.
Мені треба трохи поспати.
— Тягни швидше свою дупу сюди, — кричить Марла в слухавку, — доки ці чортенята не зробили мило з мене.
Мені треба знайти Тайлера.
Я питаю Марлу, звідки в неї шрам на руці.
— Це ти, — каже Марла, — ти поцілував мою руку.
Мені треба знайти Тайлера.
Мені треба трохи поспати.
Мені треба поспати.
Мені треба піти поспати.
Я кажу Марлі «добраніч», її крик слабшає, слабшає, слабшає, аж доки не стихає зовсім, коли я кладу слухавку.
22
Цілісіньку ніч у твоїй голові снуються думки.
Чи я сплю? Чи я спав досі? Це безсоння.
Можна спробувати трохи розслабитися, видихаючи повітря поволі, але серце все одно несамовито скаче в грудях, а в голові вирує коловерть думок.
Нічого не допомагає. Навіть керована медитація.
Ти в Ірландії.
Навіть рахувати овечок.
Ти відлічуєш дні, години, хвилини від тої миті, коли ти можеш пригадати, що спав. Лікар кепкував з тебе. Ще ніхто не помер від неспання. Твоє почорніле обличчя схоже на перележану грушу, і кожен, поглянувши на тебе, подумає, що перед ним мрець.
Лежачи по третій годині ночі в мотельному ліжку в Сіетлі, запізно шукати групу підтримки для хворих на рак. Запізно шукати маленькі синенькі пігулки амобарбіталу або червоні, як губна помада, таблетки секоналу — забавки з «Долини ляльок». По третій ночі ти навіть до бійцівського клубу не потрапиш.
Тобі треба знайти Тайлера.
Тобі треба трохи поспати.
Раптом ти просинаєшся, і Тайлер тут. Він стоїть у темряві коло твого ліжка.
Ти прокидаєшся.
Коли ти засинав, Тайлер стояв коло тебе й казав:
— Прокидайся. Прокидайся, ми вирішили проблему з поліцією тут, у Сіетлі. Прокидайся.
Комісар поліції вимагав розігнати те, що він називав бандитськими угруповуваннями й післяробочими боксерськими клубами.
— Але не турбуйся, — каже Тайлер. — Пан комісар поліції не повинен створити нам проблем, — каже Тайлер. — Тепер ми тримаємо його за яйця.
Я питаюся, чи Тайлер, бува, мене не переслідує.
— Кумедно, — каже Тайлер. — Я хотів спитати тебе те саме. Ти говорив про мене з іншими людьми, маленький гівнюче! Ти порушив свою обіцянку.
Тайлеру було цікаво, коли ж я збагну все.
— Щоразу коли ти засинаєш, — каже Тайлер, — я тікаю й вичворюю щось божевільне, щось навіжене, щось геть поза межами здорового глузду.
Тайлер стає навколішки біля мого ліжка й шепоче:
— Минулого четверга, коли ти заснув, я літав до Сіетла поглянути на тутешній бійцівський клуб. Дізнатися, скільком відмовлено. Усілякі такі речі. Пошукати нові таланти. У Сіетлі в нас теж є проект «Руїна».
Тайлер проводить пучками пальців по моїх спухлих бровах.
— Ми маємо проект «Руїна» в Лос-Анджелесі та Детройті, у Вашингтоні розгортається чимале відділення, у Нью-Йорку. А в Чикаго, ти не повіриш, яких обертів набрав проект.
Тайлер каже:
— Я не можу повірити, що ти порушив обіцянку. Перше правило — нікому не говорити про бійцівський клуб.
Минулого тижня, коли він був у Сіетлі, бармен із шийним корсетом розповів йому, що поліція збирається рішуче взятися за бійцівські клуби. Сам комісар поліції хоче влаштувати неабияку облаву.