— Де? — запитав Павлиш.
— Південь-південь-захід від Косої гори. Тридцять миль. Ви мене чуєте?
— А що вона? — крикнув Єрихонський. — Що з нею?
— Вона тримається на воді, але мене не помічає.
— Катер, повідомите ваш квадрат, — зажадав Дімов.
— 13-778, — відповів Ван. — Північний захід від острова.
Дімов увімкнув екран-карту.
— Сімдесят п’ять миль, — сказав він. — Навіть якщо точно вийдете в квадрат, вам знадобиться півгодини.
— До зв’язку. — Ван вимкнувся.
— Півгодини, — тихо повторив Дімов. І тут же викликав птахів: — Ви зможете надати їй допомогу?
— Ні, — відповів голос. — Я тут один. Мені її не підняти. Вона, по-моєму, непритомна.
Павлиш швидко натягував комбінезон.
— Де маска?
— Візьми мою, — велів Пфлюґ, — он вона лежить.
Дімов побачив, що Павлиш майже одягнений.
— Ти знаєш цей флаєр?
— Ще б пак.
— Я з ним, — сказав сейсмолог Гогія. — Добре, що я не встиг роздягтися.
Дімов повторив:
— Тридцять миль на південь-південь-захід. — Потім обернувся до мікрофона. — Через дві хвилини до вас вилітає флаєр. Буде хвилин через десять. А катер не встигне раніше, ніж через півгодини.
Коли Павлиш закрив за собою зовнішній люк, він устиг здивуватися тому, як змінилося освітлення. Сонце було затягнуто червонястим серпанком, і чорна гора підсвічується ззаду, немов там таївся театральний прожектор.
Сейсмолог першим ускочив у флаєр. Павлиш підняв ногу, щоб піти за ним, але тут двері в сховище відкрилися, вилетів Пфлюґ, що не встиг ні одягнутися, ні натягнути маску. Він відкрив рота, намагаючись вдихнути повітря, і кинув в їх сторону маленький медичний контейнер.
— Тепер тримайтеся, — попередив Павлиш, сідаючи за пульт і дивлячись через бічне вікно, як Дімов допомагає Пфлюґу забратися назад у сховище. — Коли розповідатимете онукам про сьогоднішній день, не забудьте згадати, що вів машину екс-чемпіон Москви по вищому флаєрному пілотажу.
— Не забуду, — відповів сейсмолог, уклавши контейнер і вчіплюючись у крісло.
Павлиш вийшов з віража і пішов на максимальній швидкості так, щоб залишити ліворуч стовп рожевого й бурого диму, що встав над далекою від сховища стороною острова.
Через сім хвилин вони побачили самотнього білого птаха, що кружляв метрах у двохстах над хвилями.
Птах, помітивши флаєр, злетів вище і завмер у повітрі, немов показуючи точку, в якій знаходилася Сандра. Павлиш кинув флаєр униз і завис метрах у десяти над верхівками хвиль. Але навіть з цієї висоти він не відразу розгледів Сандру — її тіло губилося серед бризок, які вітер зривав з верхівок хвиль.
— Бачите? — запитав сейсмолог, виглядаючи назовні.
Вітер зносив флаєр, довелося ввімкнути двигун і маневрувати, щоб не загубити Сандру з поля зору. Павлиш випустив сходи. Вони м’яко розгорнулися й пішли у воду в метрі від Сандри.
— Що в тебе, Павлиш? Чому мовчиш? — заговорила рація.
— Нема часу. Ми її знайшли й підніматимемо.
Птах пролетів зовсім поряд із кабіною. На грудях у нього була видна чорна овальна коробка передавача. Птах піднявся трохи вище, і його тінь час від часу закривала від Павлиша сонце.
Сейсмолог, захопивши моток троса, спускався до води, і Павлиш усю увагу зосередив на тому, щоб не дати вітру знести флаєр убік. Сандра, розкинувши руки, погойдувалася на хвилях, немов у люльці, і здавалося, що її рухи осмислені.
Гогія вчепився однією рукою за сходи, інший намагався підвести під Сандру петлю. Це йому не вдавалося. Павлиш пошкодував, що не може залишити керування. Він зробив би все простіше й швидше. Видно, Гогія ніколи не займався альпінізмом. Трос знову зірвався, Павлишу показалося, що хвилі відчаю, що охопили сейсмолога, досягають кабіни флаєра.
І у цей момент птах-біоформ наважився на ризикований крок. Він м’яко і швидко спланував проти вітру і, знайшовши момент, коли Сандра ковзала по зовнішній стороні хвилі і її тіло виступило назовні, схопив дзьобом петлю троса у миттєво завів її за плечі Сандри.
— Тягни! — закричав Павлиш сейсмологові.
Той насилу утримував рівновагу на сходах, але відразу потягнув, петля рушила нижче й охопила Сандру за лікті. Птах насилу примудрився ухилитися від наступної хвилі. Коли він пролітав перед флаєром, Павлиш помітив, що передавач він усе ж скинув. Павлиш підняв вгору великий палець, і птах різко пішов у небо.
Удвох з Гогією вони втягнули Сандру в кабіну. Пройшло двадцять хвилин після вильоту.