Чоловік не розумів, що діється, але мимоволі йшов за дівчинкою.
- Мамо, це чарівник. Він прийшов. Ти ж казала, що він ніколи не прийде.
- Донечко, це не той чарівник, це не наш чарівник.
- То нехай буде наш!
У своїх розповідях, SS називала короля «чарівником», тому дівчинка завжди шукала чарівника серед перехожих, вірила, що колись він все таки прийде.
Коли Індіра виросла, вона знала, що цей чарівник,який прийшов сонячного весняного ранку, не її батько, але це нічого не змінювало: вона любила його як рідного батька, а він її як рідну доньку. І навіть коли мати сердилася на неї(матері мають таку особливість), він завжди її захищав, завжди давав поради, підтримував.
SS прожила щасливе життя. Вона ні про що не шкодувала, навпаки раділа. Раділа за себе, за доньку,за прожитті митті щастя і невдач, за все. Тепер вона знала, що все можливо, якщо ти цього дійсно бажаєш всім серцем….
Конец