Семен здивовано звiв голову.
— Не допоможе, — сказав вiн. — Перевiрено.
Вiн мiцно стулив губи, i Тiм ще раз вiдзначив, якi вони схожi iз своїм знаменитим братом. Вони разом працювали в генетичному центрi, згадував Тiм. Семен пiшов звiдти пiсля сварки з братом. Казали, що приводом до неї була якась дрiбниця: Євген хотiв негайно перевiрити вплив космiчного випромiнювання на виведену ним винятково чисту породу мишей, якi нiбито здатнi вiдчувати найнезначнiшi порцiї опромiнення. А Семен вважав, що робити це рано. В подальшому тi мишi мали бути iндикаторами на кораблях i у фiзичних лабораторiях…
Рiзко пролунав Семенiв голос:
— Можна вважати доведеним, що на цiй планетi бiлих звiрiв практично не лишилося.
Тiм подивився йому просто в очi:
— Отже, ми можемо повертатися назад?
— Так, — вiдповiв Семен. — Але спершу я передам дещо на корабель.
Вiн увiмкнув передавач. Тiм слухав Семена й думав: на кораблi здивуються його рекомендацiям, однак виконають їх. Семен просив, щоб уся команда й пiдручнi автомати негайно почали збирати насiння i сiк чагарника лиху.
Тiмовi хотiлося спитати, навiщо їм так багато, однак вiн промовчав i взявся допомагати Семеновi упаковувати кiстяк бiлого звiра, готувати його до транспортування.
— Щелепи в них точнiсiнько такi, як у земних гризунiв, — зазначив вiн. — Тiльки набагато бiльшi…
— Нiчого дивного, — вiдгукнувся Семен. — Коли їхнi предки перебували в бiосупутнику, вони називалися бiлими мишами… Так, так, бiлими лабораторними мишами, — повторив вiн. — Земнi генетики, щоб одержати iдеальнi iндикатори для космiчних кораблiв i орбiтальних станцiй, вивели надчисту породу! Надмiрно чутливу до випромiнювань.
— Це був той самий бiосупутник, який потягла за собою комета? — спитав Тiм. Вiн волiв би не питати, та треба було з'ясувати все до кiнця.
— Так. Вона потягла його i повела за собою, мов бичка на мотузочку…
Тiм бачив: Семеновi губи пересохли, i вiн раз у раз облизує їх. Бажаючи якось утiшити товариша, Тiм сказав:
— Мандрiвка з кометою могла викликати мутацiю.
— Могла, — вiдрубав Семен. — Однак це не зменшує нiчиєї вини. Той, хто виводив чисту породу, зобов'язаний був передбачити й такi наслiдки. В тому ж, що чужинцi пристосувалися до мiсцевих умов краще, нiж самi аборигени, нема нiчого дивного. Iсторiя нашої Землi знає чимало прикладiв, коли рослини, тварини або мiкроби, занесенi з одних мiсць в iншi, пригнiчували i губили мiсцевi породи… До речi… вiн помовчав, напружено думаючи про щось i рухаючи жовнами, — чиста порода могла зазнати мутацiї в такому ж напрямку не лише в космосi.
Його очi блищали двома сталевими кульками, в яких вiдбивалося свiтло. Брови, застиглi й напруженi, здавалися двома стрiлами, вже накладеними на тятиву. Семен згадував, як одного разу Євген сказав: «Ця порода мишей гарна ще й тим, що розмножується втричi iнтенсивнiше вiд будь-якої iншої породи мишей. Пiд час польоту змiниться щонайменше чотирнадцять поколiнь, кожне з яких перебуватиме в космосi на три тижнi менше попереднього. Ми можемо з'ясувати з бiльшою точнiстю, що означає ця рiзниця для впливу космiчного випромiнювання на мозок тварин. Тодi я вiдповiм на твоє питання про психiчнi зрушення у деяких космонавтiв на далеких рейсах…» I ще звучали в нього у вухах Євгеновi слова: «Те, що залишається пiсля нас, — це i є наша справжня цiна, наша суть, тобто ми самi…»
Невже вiн усе життя помилявся в своєму братовi, а водночас, виходить, i в собi?
Корабель сiв на космодромi штучного супутника. Пiдйомник прийняв металеву сигару капсули в пружнi обiйми i опустив на нижнiй ярус. Цього разу, порушуючи субординацiю, Семен першим вийшов iз капсули. Привiтався з диспетчером i, дивлячись на його золотi нашивки, спитав:
— Ну, що там, на Землi?
— Ви вже знаєте? — здивувався диспетчер. — Але звiдки?
— Про що це ви? — спитав астронавiгатор. — Що сталося?
— На Землi з'явилися якiсь незнанi бiлi звiрi, — вiдповiв диспетчер. — Кажуть, що вони…
— Ми привезли засiб боротьби з ними, — урвав його Семен. — Треба негайно доставити його на Землю.