— Ну, не таку вже й сторожку, — знову втрутився Лахудрик. — Радше сторожовий табір, ось.
— Нехай буде табір, — згодився отаман.
— А Чумацький шлях — це і є наша спільна галактика? — перепитав Горанг.
— Звісно, — нарочито буденно мовив домовик, злетівши під стелю кабінету. — Чумацький шлях являє собою скупчення зоряних систем, що широкою смугою перетинають нічне небо. На Деолі ви дали їй назву Гусяча дорога, а на Землі її іменують Чумацьким шляхом, а дехто — Мілкі веєм. Ось!
— Так от, — далі оповідав отаман. — Із Землі на Деолу я створив браму — майже таку, яку щойно використав Лахудрик, щоб привести Вас із палацу до цього кабінету. До речі, вхід до неї нині у цій кімнаті. Деола виявилась чарівною планетою дуже схожою на Землю, хоча перебуває майже у семидесяти п'яти тисячах світлових років від неї. Ваша планета також зазнала багато геологічних катастроф, допоки тут, зрештою, не розвинулося біологічне життя. Та й після того метеорити продовжували її бомбардувати. Проте згодом усе вгамувалося. Почалася еволюція. Так само, як і на Землі.
— Так, та не так!.. — знову встряв домовик.
— Справді, була одна відмінність у первинних еволюційних умовах на Деолі і на Землі, — погодився Михайло. — Деола, на відміну від Землі, зовсім не підвладна зовнішнім космічним силам Зла.
— У нас цього добра, у розумінні Зла, і свого досить, — скаламбурив Горанг. — Навіщо нам ще й імпортоване Зло з Космосу?
— Справді, його тут чимало, — погодився Михайло. — Імпорт зайвий. Однак Деола сама собою, як тепер з'ясувалося, становить велику небезпеку для усього Шляху! Річ у тому, що у Всесвіті є лише одне глобальне джерело Добра, але безліч локальних джерел Зла. Лишаючись недоступною для зовнішніх сил космічного Зла, Деола генерує власне. От саме це джерело становить дедалі більшу загрозу для всього Шляху.
— Слухай, отамане! — Горанг зліз із підвіконня й сів до столу. — Ти, часом, не заплутався у своїх уявленнях про Добро і Зло? Відомо ж бо, що вони одне від одного не відокремлюються — не буває у чистому вигляді Добра і у чистому вигляді Зла! Я це з юності знаю. Якщо у нас тут є джерело Зла, водночас воно неодмінно являє собою і джерело Добра. Таким чином, твоя теорія про «єдине джерело Добра», як би тобі сказати чемно, ну, словом, хибна.
Було помітно, що привид вельми вдоволений тим, як «по-науковому» розкритикував твердження «самовпевненого» господаря кабінету, який так досі й не пояснив, ким є він сам.
— Буду радий трохи розширити уявлення Вашої величності про містичні засади світобудови, — Михайло й собі вдав чемного та терплячого співрозмовника у науковому діалозі. — Справді існує фундаментальний закон буття, який полягає у тому, що співвідношення первинних елементів абсолютного Добра та абсолютного Зла у Всесвіті є однаковим — половина на половину. Добро і Зло виникли з первинної субстанції, одночасно з тим, коли з Великого вибуху виникла уся видима матерія. До Вибуху Добро і Зло існували в єдиній субстанції — так званій сірій матерії. Не білій — Добро, не чорній — Зло, а сірій — Добро і Зло разом. Сіра матерія не уся розділилася на Добро і Зло внаслідок Великого вибуху — її згустки досі фіксуються у Всесвіті. Більше того, вона може бути відтворена за умови поєднання у тій самій однаковій пропорції елементів Добра і Зла.
— Так-так, — з-під стелі у розмову ще раз втрутився домовик. — Ці елементи звуться етичними кварками. На сьогодні їх існує чотири типи. За іншими даними, вісім типів, ось. Кожному кварку відповідає антикварк...
— Дякую, Лахудрику, — Михайло сухо увірвав магістра езотерики. — Не переобтяжуй гостей надміром інформації. Отож, після Вибуху первинне Добро і первинне Зло поводилися у Всесвіті зовсім по-різному. Добро, розпорошившись, поволі почало концентруватися, перетворившись, зрештою, на єдину глобальну сутність. Згодом вона стала настільки потужною, що вже сама почала випромінювати кварки Добра. Вони врівноважують антикварки Зла. Первинне Зло так само виявило здатність до концентрації, однак не у глобальне джерело, а відразу у величезну кількість джерел-сутностей. Феномен Деоли, панове королі, полягає у тому, що на ній та у ближньому до неї космічному просторі відносна концентрація кварків Зла стабільно зростає. Ймовірно, тут виникло якесь надконцентроване джерело Зла, яке глобальне джерело Добра не встигає врівноважувати. Якщо такий стан речей збережеться надалі, є велика ймовірність, що Зло також сконцентрується у глобальну сутність. Вона буде здатна продовжити своє зміцнення за рахунок поглинання інших розпорошених у Всесвіті сутностей Зла. Це призведе до порушення рівноваги на користь Зла в усьому Всесвіті. Як вартовий Шляху, я маю цьому запобігти!
— Конкуренції побоюєтесь? — безневинно поцікавився Горанг у Михайла.
— От коли Зло переможе, Вам буде не до жартів! Ось! — образився на той сарказм Лахудрик.
— А не маєте припущень, де саме знаходиться те джерело Зла на Деолі, і що воно собою являє? — перервав Нод ту недоречну балачку привида. — Може, це генератор сакральності престолу? В момент коронації я усвідомив, наскільки він потужний.
— Цікава думка, проте ні, — заперечив Михайло. — Те, що Ви називаєте генератором сакральності, ми дослідили одразу, щойно прибули сюди. У своїй основі той генератор містить сіру матерію, про яку я Вам розповідав, тож він залишається нейтральним до обох сил. Хоча його природа не цілком зрозуміла, бо структура сірої матерії, з якої він створений, відрізняється від тієї сірини, що відома у інших зоряних системах. Річ у тому, що хоча ця сірина з Деоли так само нейтральна до Добра і Зла, вона чомусь взаємодіє з людською свідомістю представників одного-єдиного роду з усієї планети. Вочевидь, вони є носіями певної спадкової властивості. У жінок цього роду здатність взаємодіяти з сірою матерією виявляється вкрай рідко, та й то під дією сильних емоцій. Наш магістр, наприклад, вважає, що в основі цього явища лежить фізичне кохання, а поширена у вас легенда про появу генератора трохи неповна...
— Так-так! — знову з-під стелі долучився до розмови Лахудрик. — Я гадаю, що саме емоції закоханої Ральсіяти, яка брала шлюб із Тодом прямо на метеориті, спричинили закладення цієї генетичної властивості у всіх її нащадків. Ось! Втім, ця моя гіпотеза ще потребує емпіричного підтвердження, — «по-науковому» завершив він, зпогорда поглянувши на присутніх.
— Проте наразі важливо не це, — зупинив Михайло «науковця». — Той метеорит, який раз на триста два роки прилітає на Деолу, виштовхується з планети назад у космос, тому що містить таку саму сіру матерію, як і ваш генератор, а однакові заряди, як відомо, відштовхуються. Я припускаю, що на планеті можуть бути ще й інші згустки такої сірини. Хоча навіть вже відомого об'єму цієї субстанції на вашій планеті може вистачити на добрий десяток космічних тіл з такими розмірами як у Деоли. Втім, про новий різновид сірини поговоримо іншим разом. Зараз треба зосередитися на пошуках джерела Зла. Нажаль, наразі у цьому ми геть не просунулися. Тож вельми сподіваємося на допомогу у цьому обох Ваших величностей. Для цього, власне, і потурбували Вас цим запрошенням.
— Чим наші скромні особи можуть допомогти таким могутнім сутностям? — удав із себе геть скромного й смиренного Горанг.
— Річ у тому, — примружився Михайло у відповідь на іронію привида, — що навіть така «могутня сутність», як я, не має змоги повною мірою взаємодіяти із сірою матерією, бо я сам створений з її білої складової.
— От із чорною складовою Михайло розбирається на раз, — похвалився за отамана магістр. — Так само — з матеріальними об'єктами, навіть із часопростором, ось. А коли діло дійшло до сірої матерії, тут у нас трапився облом.
— Цить, Лахудрику! — не на жарт розсердився отаман. — Хоча мушу визнати, що пан магістр таки певним чином має рацію. Є імовірність, що аномальна кількість сірини на вашій планеті якось пов'язана зі зростанням тут кількості кварків Зла. І таки так — з сіриною я не можу взаємодіяти. Тож коли під час коронації Ви, пане Ноде Третій, остаточно опанували змогу управляти генератором, ми вирішили запросити Вас сюди, бо припускаємо, що Ваша здатність взаємодіяти з місцевим різновидом Сірої матерії допоможе швидше знайти і ліквідувати джерело Зла на Деолі. Його концентрація зростає щодня. Тут, у Прайських горах, ми створили цей сторожовий стан — анклав часопростору, і відокремили його від іншого світу непроникною для кварків Зла мембраною. Вона, як і сірина, цілком інертна до будь-яких взаємодій, енергій чи інших фізичних впливів і навіть непідвладна плину часу — час просто обтікає її. Тож у самому анклаві, час плине інакше, ніж будь-де. Тут ми можемо ним управляти.