— Самусе, а ти не дізнався, де саме зараз Еда? — повернувся до свого Рамир.
— У внутрішніх покоях замку. Під надійною охороною.
— Слухай, Самусе, — весь підібрався Нод, — нам треба зустрітися з Дуаліадою, бо схоже, лише вона зараз здатна приймати якісь осмислені рішення.
— Вона ж мене на дух терпіти не може!..
— Зателефонуй матері — нехай її величність негайно доручить своєму послу у Гирлоні домовитися про нашу зустріч з тією Дулею, — перервав барона Рамир.
— Справді, Самусе, — підтримав борця Нод. — Подзвони!
— Ну про що ти з Еревсою балакатимеш? — запитав у Нода рудань. — Чим Дуаліада може зарадити? Замало в неї можливостей, щоб опиратися Імперії.
— Маю один план! — наполягав Нод — От побачиш!
— Самусе, годі! Подзвони матусі! — зі свого боку вимагав Рамир.
— От напосілися! — пробурчав барон. — Гайда на поштамт дзвонити. То що воно за Ярс? До речі, так звали другого короля Ланоду — сина Тода Першого та Ральсіяти. Розповідайте тепер про вашого Ярса.
— Та просився тут один юний мрійник у експедицію за крегами. Хоче бути у ній фотографом...
Самусу дуже не сподобалося, що друзі так необачно дали себе підслухати. Він роздратовано пояснив, що якщо Нод з Рамиром обговорюватимуть перспективу зміни династії під кожним кущем, їм усім трьом зрештою доведеться тікати світ за очі. Друзі мусили визнати, що їх необачність ставить під загрозу спільну справу. Хоча кожен мав свою думку про те, у чому ця справа полягає...
Надвечір посольський фельд'єгер привіз баронові синій конверт із витисненою на ньому золотою короною Ланоду. Пробігши очима лист, Самус повідомив, що пані перша камер-дама сама прибуде до готелю для розмови з ними трьома. Конспіративна зустріч відбудеться на четвертому поверсі готелю, у стандартному номері, причому вже за півгодини.
Спустившись сходами замість ліфта та проминувши кілька поворотів, трійця опинилася у невеликому холі, куди виходили лише одні двері, позначені відлитими з бронзи цифрами 410. Барон легко стукнув по них, і двері відразу відчинилися. За ними стояла бачена минулого ранку молодиця. Вона помахом руки запросила заходити. Почекавши, поки Рамир, який увійшов останнім, щільно причинить двері, вона заговорила.
— Бароне, пан посол просив, щоб я зустрілася з Вами та Вашими приятелями, переказавши, що це прохання самої королеви Ауранії. Лише тому я погодилася. Проходьте, прошу, — вона відчинила двері до вітальні.
— Дуже вдячні за це, мадам, — Самус, підкоряючись владному жесту Дуаліади, сів у крісло, а Нод та Рамир — на дивані.
Тепер вони мали змогу краще роздивитися камер-даму, яка зайняла крісло навпроти. Масивне обличчя з трохи випираючим підборіддям та чималим пласким носом. Чорне із синім відливом волосся, скріплене кістяним гребенем, спускається кокетливим пишним хвостом на ліве плече. Темно-зелена простора сукня з декольте, з якого прагнуть вирватися на волю тугі білі перси. Густий і солодкий запах парфумів. Карі очі під занадто прорідженими бровами запитально дивилися на несподіваних співрозмовників.
— Дозвольте рекомендувати пана Нода, — говорив далі Самус. Нод привітався стриманим нахилом голови. — І пана Рамира, — борець підкреслено ретельно повторив жест герцога, затримавши, однак, погляд на персах камер-дами.
— Якщо не заперечуєте, перейдімо до справи, — Дуаліада ледь відповіла на вітання парубків порухом голови. — Юні у вас... компаньйони, бароне. І симпатичні...
— А Ви таблоїдів менше читайте! — поквапився Нод випередити Рамира, вже готового сказати щось дошкульніше.
— Наскільки ми розуміємо, — Самус зручніше вмостився у кріслі, — нині найвідповідальнішими особами у Гирлоні є Ви, пані Дуаліадо, та пан Зайр, голова правління Банку. Князь і княгиня розгублені, княжич... ну, ви самі знаєте...
— Якщо Вас, бароне, уповноважено зробити Князівству якусь пропозицію від імені Королівства, — перервала його шефиня розвідки, — то це до пана канцлера.
— Та всі знають, що канцлер зрадник! — вигукнув Рамир.
— Офіційної пропозиції у такій справі бути не може, — сказав Самус. — Гадаю, зрозуміло, до чого приведе шлюб князівни та Ліруда. Цьому весіллю слід перешкодити, — він зробив вичікувальну паузу, але Дуаліада промовчала, і барон повів далі. — Вам відомо, мадам, що я волію уникати участі у політиці...
— Отже, як то кажуть, політика сама вже зайнялася вами, пане Дорг, — констатувала Дуаліада. — Ви правильно сказали, що пан Зайр належить до тих, хто ще притомний у цьому місті. Також, сподіваюся, Ви пам'ятаєте, що банківська таємниця у Гирлоні є таємницею державною, а мені за посадою належить знати державні таємниці, — вона упритул дивилася на Нода.
— Коли так, — хлопець зрозумів, що директрисі відомо про його банківські рахунки, — то наша пропозиція не здаватиметься Вам такою вже авантюрною.
— Вмієте Ви, бароне, обирати друзів, — Дуаліада відкинула пасмо волосся з плеча і по-плебейському подмухала у щілину між грудей — чоловіків накрила хвиля пахощів її парфумів. — Слухаю Вас, панове.
— А усе, направду, просто! — майже весело сказав Нод. — Ми прийшли до Вас, щоб запропонувати нашу команду на роль державних терористів.
— Збожеволіли? — гримнула Дуаліада. — Хочете вбити якогось державного діяча, або, не доведи Зоря, члена династії, щоб траур по ньому став приводом відкласти весілля? Чи взагалі масовий терористичний акт пропонуєте вчинити?
— Тю на Вас, — щиро обурився барон. — Яка, одначе, кровожерлива фантазія у камер-дами княгині! Знаєте ж, мадам, що я гуманіст! У нас цілком безкровна пропозиція. Розповідай, Ноде, далі!
— Ми викрадемо Ераду!.. — випалив герцог.
— Зрозуміло, — відразу збагнула ідею директриса. — Негодящий план! У Ланоді сховати її не вдасться. Щойно стане відомо про вашу банду... чи команду (а відомо стане неодмінно), Князівство буде змушене вимагати вашої видачі. Імперія наполягатиме на своїй допомозі — силовій та дипломатичній. Не забувайте, Самусе, що офіційно Ви є підданцем Гирлона. До речі, Ноде і Рамире, а ви громадяни якої країни? Звісно, я вже доручила це з'ясувати. Маємо знати, хто є одним з найбагатших вкладників Банку, але у цій веремії зі шлюбом князівни у нашої невеличкої контори на усе рук не стане. Може, заощадите час моїх співробітників?
— Усьому свій час, мадам, — відповів на те барон. — Не марнуйте зусиль і часу Ваших співробітників — згодом ми самі Вам усе повідомимо. Перейдімо поки що до актуальних проблем. Зрозуміло, безпечніше було б оголосити, що князівна сама втекла, та це неможливо, бо їй колись доведеться посісти трон, а такий безвідповідальний вчинок погано вплине на її репутацію.
— Вкрай погано, маєте рацію, пане Дорг, — погодилася жінка. — Я ціную Вашу сміливу готовність допомогти. Знаєте, я усе ж поміркую над Вашою ідеєю. Зрозуміло, що переховувати князівну у Ланоді — все одно, що самим віддати її до Імперії, однак можливий інакший варіант. Мої співробітники опрацюють його, а тоді ми повернемося до цієї розмови. Завтра у князівському театрі відбудеться прем'єра опери «Характерник Заарданський». Перед її початком у князівській ложі з'являться князь, княгиня і князівна. Князь офіційно оголосить її членом правлячої родини.
— Але ж це порушення традиції, — зауважив Самус. — Першою має відбутися інвеститура княжича, бо він старший! Представлення завжди починалося зі старших.
— Траплялися і винятки, — відповіла камер-дама, — але усі вони мали зрозумілі пояснення: війна, участь старших князівських дітей у мореплавних експедиціях, бажання піти у служителі Зорі. У цьому ж разі все складно. Важко буде пояснити громадянам, у чому причина усунення Авура-молодшого, але це питання наразі нами вирішене.
— А ми зможемо потрапити на виставу? — з надією поцікавився Рамир.
— У мене є ложа у театрі, — сказав Самус, — хоча оперу я не люблю. Сходимо утрьох, послухаємо, подивимося.
— Себе покажемо, — додав Нод.
— Раджу наступного дня не читати таблоїди, — Дуаліада безневинно глянула на Нода. — Мені час, — вона підвелася. — Я дам вам знати, коли щось надумаю.
— Даруйте, — звернувся раптом до неї Рамир, — а чи не могли б Ви передати Ераді оце, — він вийняв з кишені футляр.