Друга дія почалася продовженням дуету-суперечки рибалки та удовиці на березі Ардани. Вони весело лаялися через те, що Рійан скаламутив воду вище того місця, де прилаштувалася із білизною праля. Сварка потроху перейшла у жваву розмову. Рійан виявляв дедалі більшу симпатію до Еради, але вона лише насміхалася з нього. Аби справити на жінку враження, рибалка збрехав, що володіє хистом ворожіння по лініях долоні, бо ж він — чаклун-характерник. Вона тут-таки запропонувала довести це, але в чоловіка геть нічого не вийшло з тим віщуванням. Тоді удовиця сама заходилася ворожити Рійану — виявилося, що вона знахарка. Розповіла усю правду про дитинство та юність рибалки, подорож на берег Ардани, невдале намагання знайти спосіб зберігати ікру. Посміялася із цього, назвала його легкодухим, а насамкінець пообіцяла, що коли Рійан виловить для неї чотири бузкові перлини, вона розкриє йому секрет надійної консервації унікального рибопродукту.
Рибалка знову пішов у бухту по перли, але там наразився на пікнік трьох піратів, які саме ділили здобич. Він мужньо переміг розбійників. Ті втекли, лишивши на березі награбоване, зокрема, й перли. Тоді зазвучала арія-монолог, де авантюрник Рійан міркував: а чи не краще йому дременути з цими коштовностями додому, подалі від норовливої відьми? Проте зародок кохання у його серці, зрештою, подолав жадобу, і рибалка рушив до лісової хатини, де мешкала удовиця. Цим завершувалася друга дія.
У антракті всіх без винятку глядачів партеру, лож та галерки частували шампанським та бутербродами — зрозуміло, що з ікрою. Князь із князівною спустилися у фойє партеру, щоб привітатися з глядачами. Тоді Ерада у супроводі Дуаліади піднялася на галерку, де тусувалися чимало її однокурсників та товаришів. Для них проголошення компанійської та доброзичливої дівчини майбутньою правителькою країни стало цілковитою несподіванкою — вони ж бо думали, що Ерада походить зі звичайної родини.
Тривалий антракт, нарешті, закінчився. Зал помітно пожвавішав, сприймаючи виставу з більшим ентузіазмом. Напруженість, викликана несподіваними і тривожними політичними новинами, трохи розвіялася.
У третій дії «авантюрник-характерник» нарешті дізнавався секрет консервування ікри. Удова проспівала, що її слід промити яблучними оцтом, у якому розчинено... перлину. Зрозуміло, що це кардинально збільшувало собівартість продукту, але гарантувало не лише його зберігання, але й відмінні смакові якості. Завершувалася вистава жартівливим речитативом-зверненням до глядача, щоб він не намагався експериментувати з перлами, а краще купував ікру у монопольній князівській компанії.
Князь і князівна залишили театр під оплески глядачів та містян на площі. Останні чекали на їх вихід протягом усієї вистави. Авур під руку з Ерадою, вітаючи підданців, пройшли килимовою доріжкою до свого авто через усю площу. Монарша машина помчала до замку у супроводі восьми мотоциклістів.
Самус, зазирнувши до лімузину, припаркованого неподалік театру, сказав Плансу, що він із друзям ще зайде до одного закладу — пропустити по келишку міцного гирлонського, а до готелю вони приїдуть на таксі. Коли лімузин зник за рогом, барон повів Нода з Рамиром до непримітного пабу, що розташувався у підвалі старого будинку за два квартали від театру. За ними назирці скрадалася довготелеса худорлява фігура у дощовику до п'ят.
На дверях пабу висіла табличка «Зачинено», одначе Самус впевнено постукав, їм миттю відчинив мовчазний молодик. Порухом голови він вказав на сходи у кінці залу, які привели їх на горище будинку. Там біля входу до мансарди чатував ще один охоронець. Він пропустив їх до кімнати, умебльованої лише довгим столом та кількома стільцями. Минуло добрих півгодини, перш ніж за дверима навпроти тих, якими зайшли Самус з парубками, почулися кроки кількох людей. Нод із Рамиром напружилися, відчувши раптом, що перебувають у цьому приміщенні, мов у пастці. Одначе барон лишався спокійним. До кімнати увійшла Дуаліада, за нею — Іст Зайр, незнайомий чоловік з довгим сивим волоссям, вбраний у довгу хламиду, підперезану мотузкою, та ще один — у строгому костюмі, з поставою кадрового військового.
— Одразу до справи, панове, — Дуаліада сіла за стіл, інші — теж. — Із паном Зайром ви знайомі. Дозвольте рекомендувати вам його еміненцію Туала, верховного жерця Зорі Безмежжя у Гирлоні, — вона вказала на сивого, той схилив голову, — та капітана третього рангу Клирта Рея. Надалі в ході операції ви спілкуватиметеся лише з ним, — камер-дама владним жестом зупинила Рамира, який хотів щось сказати, а капітан мовчки потиснув руки баронові та парубкам. — Диспозиція така, — директриса сховала під сукню бретельку бюстгальтера, що зрадливо підкралася аж до її шиї, та злегка вдарила долонею по столу. — Межиморці домагалися, щоб князь оголосив про заручини князівни Еради вже сьогодні, але це суперечить традиції — інвеститура не може бути обтяжена іншими офіційними повідомленнями. Імперія вже зробила хід у відповідь — позавтра її посол має намір офіційно, від імені імператора звернутися до князя з публічною пропозицією видати князівну за принца. Щоб зберегти пристойності та гідність князівського дому, князь відповість, що потребує часу на роздуми, та що остаточне рішення у будь-якому разі буде за Ерадою. Направду ж згода вислухати та оприлюднити шлюбну пропозицію водночас є і згодою на сам шлюб, бо отримати відкоша для Імперії — смертельна образа, і її наслідки стануть важкими та довготривалими. За два тижні принц Ліруд має прибути до Гирлона, і тоді одразу оголосять про заручини та дату весілля. Тож необхідно, щоб князівна зникла до завтра — тоді не буде, так би мовити, предмету шлюбної пропозиції від посла. При цьому, панове, зникнення князівни ми таки пояснимо викраденням! Якщо вдасться, у цьому злочині буде звинувачено донині невідому екстремістську релігійну організацію, яку ми, направду, вигадаємо. Проте це лише дасть вам трохи часу. Спецслужба Імперії швидко складе двічі по два та достеменно запідозрить вас у причетності до викрадення, бо принаймні один з вашої помітної компанії зникне з Гирлона у той самий день. Усі подальші інструкції — через капітана Рея.
— Далі, — продовжила директриса, не давши нікому й слова вставити. — Емінентний жрець Тувал зараз тут для того, щоб у майбутньому засвідчити, що ви діяли з відома та згоди найвищої влади країни, яка, у свою чергу, чинить у такий спосіб в умовах крайньої необхідності. Свідчення його еміненції потрібні також на випадок, якщо виникнуть питання стосовно того, чи не порушила спадкоємиця трону свого обов'язку перед країною і народом, вдавшись до втечі, замаскованої під викрадення. Його еміненція щойно зустрічався з князем, який підтвердив свою згоду на здійснення цієї операції. Так само його еміненція був одним із свідків при зреченні престолу княжичем Авуром та виступає гарантом правдивості в інших найважливіших справах держави. Тепер він має особисто побачити, кому саме доручено це делікатне завдання...
— Вас, бароне, я знаю, — перервав жрець Дуаліаду, — а Ваших молодих товаришів — ні. Хто ви, панове? Звідки прибули?
— Я просила б Вашу еміненцію обмежитись тим, що запам'ятати молодих людей в обличчя, а також їх імена, — несподівано прийшла на допомогу хлопцям Дуаліада. — Цього досить, щоб засвідчити, що саме цим особам було доручено виконання відомого Вам задуму.
— А чи можу я поцікавитися вашим віровизнанням, молоді люди? — не вгавав жрець.
— Не маю жодних заперечень, що Зоря Безмежжя є початком і кінцем для усього сущого, — іронічно знизав плечима Рамир.
— Даремно Ви, юначе, кепкуєте з нашої віри, — мовив жрець.
— Жодним чином, Ваша еміненціє, — втрутився Нод. — Мій друг лишень мав на увазі, що всеосяжність всевизначального впливу Зорі на усе суще є незаперечною...
— Панове! — гримнув жрець. — Ви скільки завгодно можете демонструвати свій молодечий скепсис стосовно традиційного віровчення. За іншої ситуації я б не гаяв часу на настанови віри. Проте! З волі обставин, а чи з якоїсь більш осмисленої волі, — він звів очі до стелі, — ви, можливо, станете учасниками подій, які кардинально змінять нашу історію. Як на мене, ви найбільш невдалі кандидатури для такої участі, які лише можна собі уявити, одначе моєї думки не питали. Тож мушу пояснити вам певні релігійно-політичні обставини. Ця інформація стане вам у пригоді. Передусім, вам слід затямити, що ми намагаємося вберегти князівну не так від імперського принца, як від нового зла, яке прагне опанувати Деолу. Це зло — секта Ратхарів. Її було створено підприємливими пройдисвітами, яким здавалося, що релігія — ефективний спосіб заробітку та набуття влади. Справедливо, на жаль, здавалося. За основу своєї філософії сектанти узяли екзотичне вчення втікачів із загиблого острова, які знайшли собі прихисток у Залізних Горах. Секта швидко набула популярності. Жахливість ритуалів у ній викликала хворобливу цікавість дедалі більшої кількості людей з нестійкою психікою, особливо, до речі, молоді. Спроба заборонити цей культ або бодай його пекельний обряд самоспалення спонукала збільшення інтересу до секти. Її керівники навчилися основам конспірації, обростали корупційними зв'язками та грошима. Одначе кількість послідовників вчення про Ратха вдавалося тримати у некритичних для безпеки суспільства межах. У Ланоді та Гирлоні не зафіксовано жодного випадку самоспалення, та й у Конфедерації їх не було вже давно. У Республці — невідомо...