У ній йшлося, що з в’язниці в Чаутаді втік дакойт Нга Шве О, який, відсидівши вже добрих сім років, останні кілька місяців готував свою втечу. Спочатку його друзі на волі підкупили одного з індійських наглядачів. Отримавши авансом свої сто рупій, наглядач, буцімто мав відвідати смертне ложе родича, нашвидкуруч написав заяву на відпустку. Проте насправді він провів кілька досить насичених днів у борделях Мандалая. Минав час, день утечі кілька разів переносили, а наглядач дедалі більше сумував за борделями. Проте він не став чекати нової нагоди заробити більше грошей на мандалайських мешканок, а вирішив продати план утечі У По Кінові. Проте У По Кін одразу розгледів свою вигоду. Наглядачеві, погрожуючи усім, чим лише можна, він наказав тримати язика за зубами, а сам, дочекавшись ночі втечі, коли було вже пізно щось заподіяти, відправив чергову анонімку Мак-Ґреґору, в якій попереджав його про плани дакойта. Чи варто говорити, що в листі також ішлося про підкуп доктора Верасвамі, суперінденданта в’язниці, який сприятиме втечі.
Уранці у в’язниці здійнявся справжній хаос: повсюди бігали наглядачі із полісменами — Нга Шве О таки втік, якщо точніше — тихенько плив собі річкою в сапмані, який люб’язно надав У По Кін. Цього разу містер Мак-Ґреґор був вражений. Автор листа, найімовірніше, був причетний до змови і, певне, говорив правду про допомогу доктора у втечі. Справа дуже серйозна. Суперінтендант тюрми, який бере хабарі, щоб допомогти ув’язненому втекти, здатний на все. І тому, можливо, логічна послідовність була й не зовсім очевидна, але містер Мак-Ґреґор тепер усе розумів, звинувачення у підбурюванні до заколоту, яке було головним звинуваченням проти лікаря, стало набагато достовірнішим і правдивішим.
Одночасно з цим У По Кін займався й іншими європейцями. Флорі, який був другом доктора і головним джерелом його престижу, досить легко злякався й вирішив облишити його. З Вестфілдом було трохи складніше. Цей, як досвідчений поліціянт, про У По Кіна чув немало і міг зіпсувати його плани. Поліціянти та магістрати завжди були природженими ворогами. Але У По Кін знав, як обернути навіть цей факт собі на користь. Він звинуватив лікаря, звичайно ж, анонімно, у змові з горезвісним негідником і хабарником У По Кіном. Це Вестфілда переконало. Що ж до Елліса, то тут в анонімках не було жодної потреби, адже ніщо не могло змусити його думати про доктора гірше ніж він робив увесь цей час.
У По Кін навіть надіслав один зі своїх анонімних листів місіс Лакерстін — негідник знав, яку владу над чоловіками мають європейські жінки. У листі йшлося, що доктор Верасвамі підохочує бірманців викрадати й ґвалтувати європейських жінок. Жодних подробиць не додавалось, та чи треба були вони. Знов у яблучко. На її думку, слова «антиурядова агітація», «націоналізм», «повстання», «самоуправління» передавали одну картину: і це була картина, на якій її ґвалтує процесія чорних, як сажа, кулі, люто виблискуючи білими очними яблуками. Ця думка іноді не давала їй спати вночі. І хай яким би хорошим було колись ставлення європейців до доктора, тепер усе змінилося.
— Тепер ти бачиш, — задоволено протягнув У По Кін, — розумієш, як я йому крильця підрубав? Тепер він, як дерево надпиляне під самою основою. Один поштовх — і повалив. От за тижні три й штовхну.
— Як?
— Я саме підвожу тебе до цього. Настав час тобі про це почути. Мізків у тебе, звісно ж, бракує, але язика за зубами тримати вмієш. Ти ж чула балачки про заколот, який назріває в Тонгві?
— Так. Які ж дурні ті селяни. Що вони можуть зробити своїми дахами й списами проти індійських солдатів? Їх всіх перестріляють, як диких тварин.
— Звичайно. Якщо справа й справді дійде до битви, це буде справжня кривава бійня. Але вони лише зграя забобонних селян, які увірували в маячню із цими куленепробивними сорочками. Як я зневажаю таке невігластво.
— Бідолахи! Чому б тобі не зупинити їх, У По Кіне? В арештах немає жодної потреби. Просто приїдьте до них і скажіть, що ви знаєте, про всі їхні плани. Після цього вони ніколи не наважаться їх реалізувати.
— Так-так, я міг би їх зупинити, якби захотів, проте не хочу. У мене на те свої причини. Але ти, Кін-Кін, будь люб’язною мовчати. Це, так би мовити, мій власний бунт. Я сам його готую.
— Що?
Із рук Ма Кін випала сигара. Її широко розплющені очі наповнив жах, і вона вибухнула:
— Ко По Кіне, що ти таке говориш? Ти ж не це маєш на увазі! Ти готуєш повстання... Ні-ні, це ніяк не може бути правдою!
— Звісно ж, це правда. І скажу тобі, ми вже проробили колосальну роботу. Той чаклун, якого я привіз із Рангуна, розумний хлопчина, щоб ти знала. Відмінний заклинатель і факір. Усю Індію об’їздив з цирком. Ті сорочки, буцімто заговорені від куль, ми купували у «Вайт-евейт & Ледлов». Одна рупія й вісім анн за штуку, щоб ти знала! Обійшлися в копійчину, ага.
— Але ж, Ко По Кіне! Повстання! Страшні бої та стрілянина... Скільки ж бідолах поляже! Ти точно не збожеволів? А якщо тебе самого пристрелять?
Звівши здивовані брови, У По Кін на мить зупинився:
— Святі небеса, жінко, що ти там собі надумала? Тільки не кажи, що вирішила, що я власноруч збираюся повстати проти уряду? Я — почесний державний службовець зі стажем тридцять років! Господи, звісно ж, ні! Я сказав, що організовую повстання, а не біжу із шаблею наголо. Своїми шкурами збираються ризикувати ці пришелепуваті селюки, а не я. Нікому й не снилось, що я можу мати до цього якесь відношення. Знає хіба що Ба Сейн і ще кілька надійних людей.
— Але ж ти сказав що саме ти підбурюєш їх до повстання!
— А що мені було робити? Я звинуватив Верасвамі в збуренні повстання проти уряду. Треба ж мені показати бодай якийсь заколот, чи не так?
— Он воно що. А коли повстання спалахне, ти в усьому звинуватиш Верасвамі. То он чого ти добиваєшся?
— Харі Крішна, до тебе дійшло! Навіть повний бевзь уже б давно здогадався, що я підіймаю це повстання лише з однією метою — придушити його. Я цей... Слово ще таке Мак-Ґреґор використовує... Agent provocateur... Це латиною, ти не второпаєш. Я — агент-провокатор. Спочатку переконую цих дурнів у Тонгві повстати, а потім арештовую їх, як повстанців. Щойно вони заворушаться, я миттю схоплю ватажків і кину до в’язниці. Відтак, гадаю, якась заворушка таки почнеться. Когось, можливо, уб’ють, когось відправлять у табори на Андаманські острови. Але я буду першим, хто кинувся в атаку. У По Кін сміливець, який неймовірно вчасно придушив найнебезпечніше повстання! Я буду героєм округу.
Небезпідставно пишаючись своїм задумом, У По Кін, заклавши руки за спину й широко посміхаючись, знов почав крокувати кімнатою. Деякий час Ма Кін мовчки над усім розмірковувала. Нарешті вона вимовила:
— Я досі не розумію, для чого ти це робиш, Ко По Кіне. До чого це все? І як це стосується доктора Верасвамі?
— Мені ніколи не навчити тебе мудрості, Кін-Кін! Хіба ж не говорив тобі на самому початку, що Верасвамі стоїть на моєму шляху? Цей бунт готується саме для того, щоби позбутися його. Звичайно, нам ніколи не довести, що саме він стоїть за усім цим. Та кого це вже хвилюватиме? Усі європейці вже будуть переконані, що він якось у цьому замішаний. І цього їм вистачить. І тут на його житті можна поставити жирну крапку. А його падіння — мій підйом. Що більше мені вдасться його очорнити, то славнішою буде моя честь. Тепер уторопала?
— Так, це я розумію. А ще розумію, що твій задум ниций і лихий. Я дуже здивована, що тобі не соромно мені про це розповідати.
— Послухай, Кін-Кін! Ти ж не збираєшся знову заводити цю платівку?
— Ко По Кіне, ну чому ти відчуваєш себе щасливим, тільки коли завдаєш комусь лиха? Чому все, що ти робиш, має приносити нещастя іншим? Подумай про того бідолашного лікаря, якого звільнять з посади, про тих селян, яких або розстріляють, або до смерті відшмагають бамбуками, або ж довічно ув’язнять. Невже так треба робити такі речі? Скільки ще грошей тобі потрібно, коли їх і так уже нікуди складати?
— Гроші? А хто взагалі говорить про гроші? Одного разу, жінко, ти зрозумієш, що на світі є інші речі, окрім грошей. Слава, наприклад, або велич. Ти взагалі усвідомлюєш, що губернатор Бірми, цілком ймовірно, власноруч закріпить на моїх грудях орден за виявлену відвагу й відданість справі? Хіба б ти не пишалася отримати таку відзнаку?