Скупі рядки, тепло руки,
Майбутнього відгомін.
Спішать літа, спада вода, -
І повінь проминає...
Та щастя є усім своє,
Лиш юнь про це не знає...
1998
НАПИС НА "САРКОФАЗІ"
Ти на колінах сучий сину?
Утри з потилиці ропу!
Тут розпинали Україну
Розумну, сильну - та сліпу.
Зіпнись на рівні, блудний сину,
Прозрій, кремезний "малорос"!
Не поховати Україну!
Вона - безсмертна, як Христос!
1998
З НАТУРИ
Гребуть з мене, гребуть з тебе,
Шаліють від облуди.
Вже й спілкування "голубе"
Вже винайшли, паскуди.
За кланом клан, за родом рід
Возносяться сумлінно,
А знизу - рак, нукліди, СНІд
З’їдають Україну.
Товариш, пан, і друг і брат
Главспіка вибирають!
Вирує зверху маскарад,
А знизу - помирають.
1998
ЧОРНОБИЛЬСЬКІ ГРИБИ
Розчахнулося небо над зоною:
Сивий дощ і тумани ясні
Для грибниці роботу виконують.
І стовбичать гриби навісні.
"Не дивись туди!" - душу спонукую
Не для себе збирав їх колись...
"Як не смієш їх дати онукові, -
Одвернись! Одхрестись!
Одмолись!"
1998
ШЛЯХ
Ішлося задом - наперед:
Чорнобильська заграва,
В честь незалежності - фуршет,
Знекровлена держава,
"Долгов и трудностей - не счесть",
"Пора начать значала",
"Іще делов немало есть",
"Недоопрацювали!"
Цей шлях для нас - не дивина.
Шматують край сумлінно!
Ланцюг повторів, - давнина
Для неньки - України.
Земляче, рідний, тричі плюнь,
Хай буде горю слизько!
Готує в праці наша юнь
Послання Запорізьке!
1999
* * *
Дорога до рідної хати
Мене у Чорнобиль веде.
І серце - не хоче спиняти, -
Лиш там вічний спокій знайде.
Дарма, не шукайте причини,
Тут логіка йде шкереберть.
Взаємна любов Батьківщини
Сильніша за горе і смерть.
1999
ЛИСТ ІЗ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ЗОНИ
Ми тут живем. І душами живими
У рідне небо молимось, ясні,
На світ твоїми дивимось очима
І сумно, нене, мислиться мені.
Про те, що все у зоні тимчасове,
Опріч моїх стареньких поліщан,
Їх вознесе над віком труд і мова,
Їх прийме Бог, важких заробітчан.
На цій землі, застеленій віками,
Хворіє Пан, наївний Оберіг,
І люди в злі вимощують кістками
За океан багно чужих доріг.
Тут, на піску, стомовно і стозвонно
Непрохідний мусолився проект.
Немов хомут, на шиї сіла зона,
Комусь легкий, комусь важкий об’єкт.
Клянемо зло доатомної ери,
Ще й допотопні згадуєм світи,
А тут п’яниці, бомжі, мародери
Грабують все, що зможуть потягти.
Пенсійний гріш вимолюєм у "неба",
А нам, по плану, згарище смердить.
Міркує люд: "Пожежникові треба
На хлібець з маслом діткам заробить"...
Та є прогрес у здичавілім краї,
Стійкі чутки про це в земляцтві є,
Що нас таки підтримує Хазяїн,
А це надію душам подає,
Що нас минуть і біди, і нукліди,
Ми ж не для всіх, немов на носі прищ!
То ж мусим жить, бо нам подітись ніде
Од рідних місць, обійсть і кладовищ.
1999
КРЕДО
Вже без волхвів і Дорошенка
Долаю атомний фантом.
Благословив мене Савенко
В похід Чорнобильським хрестом.
Чимало земляків прикуті
До скель, осель чи хоругов.
Вже й не спочить на перепутті:
В старих криницях свіжа кров.
Не манить проща на коліна
У молитовності рябій...
Моя релігія - єдина:
За Україну мирний бій!
1999
* * *
Пророчу відповідь шукаю:
Навіщо біль гостріш за ніж?
Навіщо ти обабіч раю
Древлянським ідолом стоїш?
Благословення материнське
Наш край священний обійшло,
Тріщить під чоботом чужинським
В пустих домівках бите скло...
Єднає доля чорне й біле,
Журбу і сонячні світи.
Не всяке діло - Боже діло,
О, Господи! Сліпців прости!
1999
Чорнобиль
ГОРНОСТАЙПІЛЬ
Тут не римують: "Любов" і "горе"
Тут правлять храм!
Не презентують пусті докори
Поводирям.
Тут ще надія в душі жевріє
В ясні роки.
І виглядає мене Марія
І земляки.
Зметикували чужинці сучі
Чим нас "пройнять",
Од Страхолісся до Сухолуччя
Гриби "дзвенять"!
Та зберігаю у цьому краї
Тепло душі.
Тут Рудніченки мене чекають
І Білаші.
То ж заспіваймо - і будем дужі
В кільці облуд.
І посилаймо далеко дуже
Дволикий люд!
1999
* * *
Розплескало сонце і щастя, і горе,
Кожному дісталося своє.
У земному раї, у своєму краї,
Для душі ясна розрада є.
У кого перлина, у кого краплина:
Де - багатство, де - жива вода.
А мені судилась вільна Україна
І пісень незайманих свята.
Поміж хрестами, поза літами,
Міряю стежку просту.
Знову до батька, знову до мами
Вічно на прощу іду.
Тут мене рідні благословили
Змолоду честь берегти.
Мову і віру, мудрість і силу
Звідси несу у світи.
1999
Чорнобиль
* * *
Небезпека в "Зоні" - на табличках.
Вочевидь її, либонь, нема.
Правда ця, мов сонце, невеличка,
Кривда - неосяжна, мов чума.
Все тут притамоване. На разі,
За сприяння "мудрих" і "отців"
Хижий кліщ в чужому "саркофазі"
Кров останню смокче із старців.
Птахом "благодійники" співають,
П’ють за нас помпезно коньяки.
Із пустого в повне наливають
Переляки, домисли, чутки.
Не мину відвертості резону,
Бо думки пройшли нуклідну путь:
Знаю я кому потрібна зона,
Без війни її не віддадуть!
1999
* * *
Пролітають віки швидкоплинно
І, крізь вічність торуючи путь,
Одногодки твої, Україно,
Оріяни по селах живуть.
За мізерні зарплати й получки,
Мініпенсій горьований дар.