Колись скажу, поставши перед Богом
На щиру сповідь щирої душі:
Не варто йти по вибитим дорогам,
Свої вони, нічийні, чи чужі...
1999
* * *
Початок був колись
У цьому світі
Усього сущого!
Блаженний, помолись!
У забутті,
Вві сні і в заповіті
В свідомість влучено:
"Це вже було колись".
Для нас - усе, -
Нове і неповторне
Нова любов!
І ненависть нова.
І душі ссе
Червоне, біле, чорне.
Старі - новітньо
Пишемо слова...
1999
* * *
Порожній колос пнеться ввись,
До поля повний хилиться.
Дивуємось: звідкіль взялись
Вгорі - мізки на милицях?
Вп’ялися гори в небеса
Провалля - море випили
А посередині - краса,
Котру людці розсіпали.
Живе незаздрий чоловік,
Працює. Богу молиться,
Аби не вмерла в чорний вік
Краса душі.
Околиця.
1999
Оті горби - круті лоби козачі.
Вони в землі. А в думах - на війні.
На них раби й пани лаштують дачі.
Горби в імлі - терплячі й мовчазні.
Про що мовчиш, німий Антей - козаче?
Мо дошкуля гешефтова чума?
Вже без війни - Вкраїна в тузі плаче.
Ні куркулів, ні гетьмана - нема.
Ген - побратими, в повний зріст, -
В могилах.
Поки терпець - в напрузі, не вві злі.
Немов вулкан, яріє грізна сила.
Вогонь сердець праотчої землі.
В ланцях надій - без сну і супокою
Немов старий, натружений Дніпро,
За неньку в бій несу козацьку зброю
Здобуток мій, і душу, і перо...
1999
с.Гвоздів
П Р И С В Я Т И
Споконвіку ще жили
В Сибіру Івани,
Росіяни та хохли
І не росіяни.
Взувши звичні постоли
Та вклонившись хаті,
До мерзлоти прибули
Куркулі прокляті,
Бо придбали залюбки
В чорноземній справі
На долонях черепки -
Мозолі криваві...
У Сибір чомусь мене
Вже не тягне нині,
І бажання не мине
Жити в Україні,
Щоб сльозами поливать
Покритку-природу,
У пісні переливать
Біль мого народу.
Не воскреснуть козаки,
Юнь зневіру множить,
Ні сокири, ні кілки
Справі не поможуть.
Вмерло писанка-село,
Непривітне й голе,
Будяками заросло
Материнське поле.
ВАСИЛЮ БЕНЕЦЬКОМУ
Світить сонечко ясно!
Дух і настрій - прекрасні
І душа, наче квітка цвіте.
Ще нікому неясно,
Чом це люду так рясно,
Хоч питання це зовсім просте.
Пісню вдарю на гітарі
У зеленім Ірпені,
День народження справляєм,
Жаль, що не мені!
Майорить тітка Ліда,
Помогає сусіда,
Заклопотана всенька рідня.
Можна завше сказати
Тут лаштується свято
У масштабі всього Ірпеня!
Пісню дружно заспіваєм,
Хай нам серце звеселя,
З днем народження вітаєм
Дядька Василя!
1981
РОДИНІ БЕНЕЦЬКИХ
Знімаючи будення маску
Традицією поколінь,
Подорожую я на Паску
У мій улюблений Ірпінь.
В сади, соромязно-зелені -
Тут сходять вишень білі сни,
І розминавсь на юнім клені
Провісник ранньої весни.
В застоллі - хлопці молодецькі
І молодиці - хоч куди,
Тут визнають іще Бенецькі
Мене у ролі тамади.
З весняним сонцем щирі лиця
Тепло промінять звідусіль,
І жарт за жартом, як годиться
Тут виникають без зусиль.
Не перша зустріч, не остання,
Та все вагоміш чародій, -
Глибинна радість спілкування
І неушкодженність надій.
1985
ІВАНУ ПЕТРОВИЧУ КОТЛЯРЕНКУ
років був Головою міської управи (мером)
міста Чорнобиля до 1917 року.
Дніпро мовчить і Подніпров’я
Відголосили! То ж помовч!
Свята блакить стікає кров’ю,
Натомість жита - стерні жовч...
Життя зсередини убоге
На пишних лозунгах цвіло,
Забрало наші перемоги,
А нам поразки віддало.
Собі чіпляло нагороди,
Збувало люд на Соловки...
Мужі без племені і роду
Доклали хвацької руки,
Щоб душі й ниви отруїти,
Згноїти совість у тюрмі...
Даремно тут когось винити,
Бо винуватці - ми самі.
Це ж нам, "недбалим" і "невмілим"
Буквар дали поводирі.
Помивши вперше шиї з милом
Вожді подерлись у царі.
І благоденствує Вкраїна,
Вже й волю нікому будить,
Бо не один на всю країну, -
На кожній спині цар сидить...
На остогидлому розпутті
Стоїм, старці з поводирем.
І не в кріпацтві і розкуті,
В століття зойкнувши, помрем.
Не будуть рути квітувати
На вражих поминках сумних,
Поки навчимось воскресати
Завзяття прадідів своїх.
1987
БАТЬКОВІ
Скільки суму і сліз розплескалось довкола!
Неможливо повз них без втручання пройти.
Недарма заповів мені батько Микола
Людям щиреє слово, як ліки нести.
Мо, в пітьмі на стежинах коли й забарюся,
Та сумлінно виконую батьків наказ:
І заплачу крізь сміх, і крізь сльози сміюся,
Щоб вогонь заповіту у серці не згас.
МАТУСІ В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Люди пишуть вірші, серцю милі,
Я цього сьогодні не зроблю,
Бо нема іще такого стилю,
Щоб сказати, як тебе люблю.
ВЧИТЕЛЯМ
Все те, що понесем у люди,
Від Вас - замріяне, найкраще,
То ж в кожнім серці щастя буде,
Не кинуте на призволяще.
ЧЕПАНКА
Другові дитинства, Івану Чепіга -
загинув, підірвавшись на міні у місті
Чорнобилі у 1949 році.