Подвійний мій Миколо!
1992
ВАСИЛЕВІ ЧМИШУКУ
Потомственному землеробу,
кавалерові державних орденів,
Голові Вотелівської сільради
на честь ювілею
У роки повоєнні безталанні
Де зрілості зосталася межа,
Василь Чмишук на красені Буяні
На дальній лан щоранку проїжджа.
Час нетерплячий з досвітом тікає
І кінь баский пружним копитом б’є.
Василь, не по селектору, скликає
Все військо заклопотане своє.
За бригадиром - ланкові Галина,
Марія, Ліда, Катя Усатюк.
Про кожен колос дбаючи сумлінно
Підуть по полю, наче по життю.
Не до спочинку тут, не до розради,
Усі в труді до пізньої зорі.
Стійкі бійці із першої бригади
Ланів безкраїх щирі трударі.
Минає час, та не минає мрія
Про щастя й долю рідного села.
І помічниця - Скороход Марія
До бригадира в серце увійшла.
Характер з добрим українським перцем,
Відверта чесність щедрої душі,
Таким жінкам дарують щире серце,
Тут не поможуть квіти та вірші.
Тепер у них обох державне діло,
Врожаїв сталий суверенітет
І подив наш, коли ж вони зуміли
Зростить діток своїх понад квартет.
Чимало докладали мама й тато
До праці руки втомлені свої.
Бо стала замалою перша хата
Для дружної великої сім’ї.
Врожай веселий молодого шлюбу
Наступні роки щедро вознесуть:
Микола, Ніна, Валентина, Люба
З цієї хати починали путь.
Важкої праці бажане відлуння -
Стійкі врожаї впораних полів
Лягли на руки - велетні чавунні
На тліючі вуглини мозолів.
А час тікав, спливаючи невпинно
Його замало у добі було...
Їм щиро помогали Катерина,
Оксана, Віра та й усе село.
І сам Василь, як випаде хвилина,
Щоб все було до ладу і як слід
Майструє щось, чи косить мішанину
Для всіх сусідів бажаний сусід.
Таким його і поважають люди
І працею підкорені лани,
То ж недаремно до нього на груди
Лягли важкі Вітчизни ордени...
А щедра осінь врожаї колише
Із квітня до жовтневої пори,
Марію мчить водій незміний Гриша
У поле од зорі і до зорі.
І садовод, і овочів чаклунка,
У неї з ділом в злагоді слова
Вважа дружину - долі подарунком
Вагомий Вотелівський голова.
Уклін Вам, Олексійович, від серця
І ювілейні щирії слова:
"Щоб був міцний, немов горілка з перцем
Славетний Вотелівський голова!
Щоб цінувала й далі Батьківщина
Ваш славний труд у всій його красі,
І щоб пишалась сином Україна,
І приклад Ваш наслідували всі!"
МОЛОДИМ
Найвище - мир в сім’ї і в світі.
Найбільша радість - кожен з вас.
В народнім, щирім, заповіті
Ця істина свята для нас.
Вітайте долю по заслузі
І ви, як кажуть, на коні,
Бо стало вдвоє більше друзів
І більше вчетверо - рідні.
То ж укріпляйте з кожним кроком
Всі ваші мислі і діла,
Щоб довгі і щасливі роки
Любов в сім’ї у вас жила.
ЛЕНУСІ
Кочу колиску стежкою
Назустріч - сосен золото,
Онука спить тихесенько,
З-під ковдри ніс курносенький
Ледь-ледь воліє підіймать,
Щоб прохолоду упіймать!
Осінні крони в вишині
Поміж хмарок колишуться
І легко їй,
Тим більш - мені,
І мріється,
І дишеться...
ІВАНЦІ ЄМЕЦЬ
Лютий.
Сонечко руде,
Сніг потроху тане.
Скоро пролісок зійде
І весна настане.
Попід вікнами стрижі
Защебечуть зранку
І в садочок побіжить
Дівчинка - Іванка...
1992
БЕНЕЦЬКИМ
Вклоняюсь Вам, улюблена рідня,
Я знову з Вами свято зустрічаю.
Мене ні вік солідний не спиня,
А ні живіт мій - зміст мого відчаю.
З минулих, чи прийдешніх поколінь
Закладено рефлекс цей благородний?
Мене завзято тягне у Ірпінь
Коли я випить хочу, чи голодний.
Та скільки б я до тітки не вчащав,
Устигнуть вчасно так і не вдавалось.
Я шуряка в застоллі зустрічав
І те, що після нього зоставалось.
Так вип’ємо за спритних шуряків,
За апетит і за веселість столу,
За весь наш рід, за тіток і дядьків,
Щоб їх у нас достоту вистачало!
1993
ЄВГЕНІЇта ЛЕОНІДУ
КОРЕНЕВИЧАМ
Тут багрянії маки
В росяному саду
І кохання ознаки
На трояндах знайду.
В цій затишній оселі
Не сприйму манівця,
Друзі щирі й веселі
Полікують серця.
Тут краса рукотворна
Надихне на вірші,
Кореневичі - жорна
Познімають з душі.
Сміх і смуток полине
І в словах і в піснях
Мов уся Україна
З хазяями рідня...
* * *
Наша доля, Леоніде,
Часто гнеться, мов лоза,
І бува подітись ніде
Від рябого гарбуза.
Хай в твоїм сімейнім раї
Пестять щастя солов’ї,
Друзів щирих вкореняють
Кореневичі мої.
Щоб надійно, по заслузі,
Скрізь таланило сім’ї,
Щоб у домі гріли друзі
Ваші душі і свої.
1993
Десна
ВІТАЛІЮ СТЕПАНОВУ
Запис на лаві, подарованій
в день народження
Хай буде на міцнім ослоні
Від щирих друзів - тіснота
І гріють сонячні долоні
Серця і душі - літ до ста.
Коли ж до сотні доберемось,
Гарненько вмостимось рядком,
В усіх проблемах розберемось
Під оселедець з огірком.
1994
ТАМАРІ СТЕПАНОВІЙ
Гостюють у твоєму домі
Блакитноокі небеса
І таємниці всім відомі
Твоя висвітлює краса.
І попри логіку жіночу,
І чоловічу строгу суть
Тобою милуватись хочу,
В щасливі очі зазирнуть.
Аби ще раз переконатись,
Що в чуйнім серденьку твоїм
Приписаний козак завзятий
І ніжно верховодить ним.
А я пісенної розмови
В той гай означу мрійну путь,
Де платонічної любові
Сумні конвалії цвітуть.