Довіку у твоєму домі
Радіти чистим небесам,
Бо таємниці, всім відомі,
Твоя освячує краса.
1993
Мамі і доньці
У батьків здійснилася
Заповітна мрія -
Доня народилася
Зіронька Надія.
Розвидняє зіронька
Ясні оченята,
Не знаходить зіронька
З ким в ляльки пограти.
Хай же тато з мамою
Довго не мудрують
Зіроньку, ще меншую
Доні подарують!
1994
КАМІН
Надії та Сергію
Дунаєвим
Мінливе світло очі ледь торкає.
О Господи, наш спокій не поруш!
Хай за гріхи ласкаво дорікає
Тепло вогню і спрага наших душ.
Село притихло, в клопоті по вуха,
А в затишку, навколо каміна,
Струну правдиву хоче серце слухать
І ніжний спів з оманою вина.
1994
с.Тинівка
Жашківського рну
СІМ’Ї ДУНАЄВИХ
Блакитний льон цвіте для нас,
Весна в бокалах піниться,
А серце згадує романс
І молодість - не міниться.
Літа мої, думки мої
Коханням зачаровані,
На вас чекали солов’ї
І ночі не ціловані.
Тепло картин і цвіт пісень
В буденні поєдналися,
І з юних літ в наступний день
Онуками озвалися.
Летять літа, немов стрижі,
Нові романси пишуться
І друзі, люстерка душі
Самітні не залишаться.
1998
СЕРГІЮ ДУНАЄВУ
Хоч "тріщить" голова моя лиса
І перо – мов з похмілля в руці, -
Я вітаю сьогодні "нарциса"
І троянди дарую оці!
Дружнє коло заздравну співає,
А відлуння летить в небеса
І пелюстки йому обмиває
Не сама лише чиста роса…
8 квітня 1998
А.П. УСЕНКУ
Усе минає в світі жаркім
Сьогодні друг, а завтра пан
Епохи змінює і чарки
Наш невгамовний океан.
Кудись нагору пнеться челядь
У всі часинки і часи
А ти, наш друг, стоїш мов скеля,
Поборник правди і краси!
1994
МАРІЇ
Суспільний біль не обмине
Хатину нашу і тополю,
Та щастя в очі зазирне,
Коли розбудим сонну волю.
В безсонням вибитих ночах
Нехай тривожну душу гріє
Вкраїні віддане дівча
І образ матері МАРІЇ.
Судилося тобі й мені
Свободі доленьку віддати,
Возкреснути в святій борні
І серцем серце захищати.
1994
ВАЛЕНТИНІта
ВАСИЛЮ ДЕРКАЧАМ
Гостюю на дев’ятім небі,
Свій Київ бачу віддаля.
Задовольним душі потреби
В гостиннім домі Василя.
Напої і горілка лєється,
Ловлю мелодію нову...
В цім домі пишеться і п’ється,
Немов од роду тут живу.
Дбайливий клопіт господині
Сприймає радісна сім’я,
Синів і друзів очі сині,
В серцях Україна моя...
І вже нема важкого суму,
Майбутнє радує мене.
А працьовита щира Умань
Мені ласкаво підморгне.
1994
Умань
ВАСИЛЕВІ ТРИЛІСУ
керівнику
чоловічого хору
"Чумаки"
Чумаченьки шляхом довгим
Подорожували
І багатим і убогим
Білі шляхи слали.
Потом - снігом, літом теплим
Пролягла дорога,
По ній грішники до пекла
Пішли з волі Бога. 1
Свята церква порушиться, -
Софію не прийме. 2
Чумак щиро помолиться, -
З відьми силу вийме!
В Україні чумаченьки
Знов подорожують,
Для горьованої неньки
Білий шлях торують!
Святі храми порушаться, -
Ворогів не приймуть:
Побратими помоляться
З біса силу виймуть...
Злітай пісне, святись воля
Над степом і лісом,
Благословись щира доля
З чумаком Трилісом!
Щоб повнились дружні чаші,
Визрівала сила,
В Україні вільній нашій
Духовність родила.
1994
_______________
1- за бажанням Софії Потоцької серед літа їхати на вінчання
по снігу, Потоцький наказав відібрати у чумаків сіль і
вистелити нею дорогу до церкви.
2 - Уманьська церква, в котрій була похована Софія Потоцька,
розкололась навпіл від удару блискавки, ( місце поховання
невідоме.
ВАЛЕНТИНІ КУПРІНІЙ
С півачці
Коли спіткає зла година,
Чи тиснуть серце міражі, -
Тебе згадаю, Валентино,
І стане легше на душі.
Повір, що свято не минулось,
Бо замість лисого, мене,
Трояндова пісенна юність
Тобі з любов’ю підморгне!
22 січня 1995
ДАРНИЦІ - 60
Понад обрієм вікна від краю до краю,
Ти - в оточенні сіл, солов’їних гаїв.
З повоєнних руїн тебе, Дарнице, знаю
І любові навчавсь у твоїх солов’їв.
Вивіряв по душі дружби щироголосся,
І буяння весни, і хурделиці сніг.
На спокійній межі гніздувать не прийшлося,
То ж нема багатьох щирих друзів моїх.
Шість десятків пройшло - не багато й немало,
Дві третини життя - між своїми людьми.
Нашу юність і честь ти в цеху гартувала,
Ми з тобою рідня і ровесники ми.
Будівництва твої, комбінати, заводи, -
Це ж сумлінних киян неліниві літа.
Недаремно до тебе повага народу
І земляцтва уклін в ювілейні свята.
Зичу щастя тобі і надійної долі,
В працьовитім житті - не зазнати біди,
Щоб на рідній землі не журились тополі
І плекали любов солов’їні сади.
1995
ДО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Словесно, - спроможні,
Практично, - наївні,
Червоні з синцем,
Чи з жовтком голубі,
Любити ще можуть