керівнику гурту "Відгомін"
Сьогодні все тобі скажу
І піде чутка файна,
Що перейшов пісняр межу,
Напевно, з чаркування.
А я в пісеннім юнім сні
Угледів ніжно й стало,
Як ти, мов пташенят, пісні
У пазуху сховала.
Благословляє творчий шлях
Душа твоя сумлінна,
Живе в окрилених піснях
Співоча Україна.
А я "Відгомін" так ловлю,
Немов бракує кисню.
І в нім твій спів, тебе люблю,
Мов лебедину пісню!
1997
СІМ’Ї ГЕОРГІЯ ГУРВИЧА
В святім краю, де тиша шати
Навкруг розкинула свої,
Живуть манюні Гурвичата
І душі пестять солов’ї.
Аби в уяві прирівняти
До міста цей природи храм,
На тишу гавкає Агатик
І виникає тарарам!
Та намагання ці наївні
Тут спокій тільки звеселять:
Кричить Агат, голосять півні,
А Гурвичата міцно сплять!
І вже коли, у пізній ранок,
Спать не захочеться чомусь,
Бабуся їм подасть сніданок
І поцілує їх дідусь!
1998
с.Гвоздів
ЛЕОНІДУ ХЛОПКОВУ
до ювілею друга
На тернистих шляхах не корились шаблям,
Хоч служили царям і ломали підкови!
І завдячує Вам праслов’янська Земля,
Козакам, трударям, - легендарним Хлопковим!
Запоріжжя дало - материнське тепло,
І характер, мов сталь - від мартенів і станів.
То ж не дивно мені - так довіку було, -
Запорізька земля гартувала титанів!
Вже Чорнобиль святий козака зустріча,
Щоб древлянина рід - міг ще землю орати.
На сподвижництво твій розподілений час,
Тільки ніколи піт із чола утирати!
Мовить дружня сім’я молитовні слова:
За здоров’я міцне, за талант і наснагу
І за те, щоб твоя золота голова
Подолала могуть і тягар “Саркофагу”!
29 січня 1998
НАДЮШІ ДУНАЄВІЙ
Душі пісенна семиструнність
Твої омріяла світи.
І з Борщагівки аж у "Юність"
Свята переселила ти.
Вінчає ніжності відлуння
Благословенний гурт сім’ї,
Богатирі і три красуні -
Дунаєняточка твої.
Не під чужинським знаком Лева,
А під Тільцем з’явилась ти.
Прийми ж, чарівна королево,
Троянду - квітку красоти.
20 травня 1998
ЛЕОПОЛЬДУ ЯЩЕНКУ
Де рясна калина віти похилила,
В тім краю, де мати пісню сповила,
Робиш ти, козаче, всенародне діло,
Душі незрадливі бережеш від зла.
"Гомін" України і ясна "Криниця"
Впевненість вселяють в неспокійний час.
Ще твоя Орлиця і твоя правиця
На твоїм столітті привітають нас!
Хай на святі буде в келихах не мілко,
За твоє здоров’я - все земляцтво п’є!
І на всій планеті чарівну сопілку
Й пісню журавлину - кожен впізнає!
7 червня 1998
МИКОЛІ СОМУ
З вдячністю за Чорнобильські вірші.
"Земний уклін Миколі Сому
Він тут нарешті охолов.
Та не сказав ніде нікому
Чи він поет, чи риболов."
М. Сом
ЕПІТАФІЯ
Тут на дні, "пардон", на ложі
Сом лежить,
Та на себе щось не схожий,
Бо мовчить.
На отруєні парафії
Не штампує епітафії.
Він тут, жартун несамовитий,
Та не навіки охолов,
Бо має ще наголосити
Чи він поет, чи риболов.
Бо має й далі споминати
Шестидесятників значних...
Бо може він шестидесятий,
А може й рівний серед них!
1998
У ЗГУРІВЦІ
Він рибу вудить,
Він в дитинстві,
При сивині своїй - дитя.
А я в пісеннім материнстві
Рядки єднаю до пуття...
Нарешті трапила до друзів,
У Згурівці тепер вони.
Для них несу із царства Музи
Відгомін юної весни.
Немов, ми знову в дружнім колі,
В Чорнобильський майнули час,
За спомин вдячні вірі й долі,
Котрі любов плекали в нас.
1998
смт. Згурівка
За дорученням Зінаїди -
співавтор
ЛІНІ КОСТЕНКО
Де б не судилось Вам іти -
Від Вас митці наснагу мають.
Скресають спалені мости,
А українці - прозрівають.
Лікуєм доленьку родин
У поетичному сумлінні.
На весь Чорнобиль - я один,
А Ви - не тільки в Україні!
1998
АЛОЧЦІ ХРОПАК
Було: війна безжальна і жорстока
У різнобіч розкидала світи,
Та горе й сум скінчилися, нівроку,
Коли в червневий день з’явилась ти.
В душі своїй викоріняю зле я,
Взірцем - тебе, мій друже, збережу.
Чарівно-біла розцвіте лілея,
Я їй усе про тебе розкажу.
22 червня 1998
ЛІДІЇ ТИШКЕВИЧ
Сьогодні я зізнатись хочу,
Закличу в свідки небеса:
Мене хвилює і лоскоче
Чарівна русая коса.
До тебе серцем нахилюся
І поцілую у чоло
І змовницьки тобі всміхнуся,
Хоч перше квітня й не прийшло.
А ти - інакше поцілуєш
І ніжно думка виника:
Чи мо, як завжди, ти жартуєш,
А може - любиш козака!
29 березня 1998
МАРІЇ РУДНІЧЕНКО
Під колір трав поліських очі
Не вперше спокій мій порушить,
Теплом лікують в дні пророчі
Мою невиплакану душу.
Вже новорічний день жевріє,
Прийде нове тисячоліття,
Туди несу тобі, Маріє
Любові дружньої суцвіття.
1998
с.Горностайпіль
ОЛЕКСАНДРУ МОРОКО
В цей день ясний, неначе сонце вранці
Всміхаємось ми літу і зимі,