Бо щиро любим нашого обранця,
А от за що - ми знаємо самі...
Чи мо за те, що на важкій дорозі
Свої діяння він не восхваляв
І на слизькім керуючім порозі
Нікого і ніде не підставляв.
Чи мо за те, що з кожним новим роком
Не зазнававсь і був таким, як єсть, -
З великих букв Людина і Мороко
Несе достойно розум, совість, честь.
Чи мо за те, що справу пре, мов трактор,
Гордіїв вузол - ріже залюбки,
Чи мо за дійсно золотий характер
І мужній почерк легкої руки?
В його краю паслись козацькі коні,
Козацький дух одвіку - не зачах.
Він зріс як ми, - на салі й самогоні
І на простих українських харчах.
Не відцуравсь святинь своєї хати
І заповітів рідного села,
Де працювали гірко батько й мати,
Щоб Україна вільно розцвіла.
Пройшли літа захоплено юнацькі
І на кермо козак змінив коня
Від стусанів потилиці козацькі,
Немов у танків лобова броня.
Козак не любить розмашні промови!
Чужу біду - байдуже не мине,
Де не поможуть логіка і слово,
Там вогнепальний розум садоне!
Первак не п’є, хіба що з півканістри,
Щоб в голові не тисло й не гуло.
Завбачить все! Пораду дасть міністру,
Аби найкраще рішення прийшло.
Кумир красунь, де кожна - Роксолана.
Та повінь ця закохано-сумна,
Бо в серці в нього царствує Тетяна
Кохана, друг і вірная жона.
Тож наллємо шампанське і "массандру",
Я вогняній віддам пріоритет.
Наш тост - за тебе, друже, Олександре!
За друзів, рід і чарівний квартет!
2 січня 1999
ОЛЕКСАНДРУ МОРОКО
Хороший характер, - де серце і розум,
Це здатність в напружену мить
Звести нанівець ворожнечі загрозу
І гідність людську захистить.
Хороший характер - працює, мов трактор,
В біді - не одверне лице:
Спасе Закарпаття, знешкодить реактор
І чарку підніме за це!
20 січня 1999
ОЛЕКСАНДРУ САВЕНКУ
Тобі багатства не дарую,
Бо маю те, що латиші:,
Козацьку доленьку лихую
І пломінь серця і душі...
Щоб доля з радістю єднала
Твою наснагу і роки
Дарую, друже - генерале,
Тобі віршовані рядки:
Твій день - військовий, гоноровий
Отож, бажаю, бачить Бог,
На полі праці і любові
Тобі - вагомих перемог.
Коли ж до неба доберемось,
Ми зручно вмостимось рядком,
В усіх проблемах розберемось
Під скибанець із часником...
23 лютого 1999
МИКОЛІ ДЗЯДУКУ
В день народження
Добряче врізавши горілки
Забувши атомну біду
Яна розхитаних гомілках
До Дзядука у гості йду.
Унього є що треба серцю,
Котре за людство вболіва:
Український характер з перцем,
Математична голова...
Люблю у ньому серця гук
Я,
Волелюбний
Михайлюк.
1999
ЛІНІ КОСТЕНКО
Фортецю, певно, легше взять ворожу,
А цього столу й шабля не бере…
("Маруся Чурай")
Ліна Костенко
Мигтять роки в підстельній вишині.
Дрижать "зірки", як мухи в павутинні,
А крізь віки ідуть старі пісні
Для байстрюків - байдужі чи злочинні.
Пекельний вік ізнов катує край,
Народжений в крові і поцілунку!
Молюсь повік Марусенці Чурай!
В самих Богів не прошу порятунку!
Мою любов могили осягли!
На цій землі горьованій, нетлінній.
ЇЇ кати на списах пронесли
По всіх шляхах у ненці - Україні!
Хай голос чують, совісте свята,
Чорнобиль, Крути, Хортиця, Говерла!
Бодай заклякли, блазневі вуста,
Що репетує, п’яний, "Ще не вмерла…"!
Та пісню вже малеча підняла!
Козак проснувсь і розгинає спину,
Старий Дніпро, мов сокіл, два крила
В одно єднає вічну Україну!
16 березня 1999
ЮРІЮ МУШКЕТИКУ
Без осоружної патетики
Й сумнівного єлею,
Шаную Юрія Мушкетика
Не тільки в ювілеї...
Інтелігент на рівні генному,
Ви ідолів не мали,
І мудрість сиву, Діогенову,
На суржик не міняли.
Поміж сумнівними обновами
В Письменницькі пенати
Вели народ, щоб в віці новому
Вкраїну возвишати.
Бажаю Вам у світі гендликів,
В одвічному двобої
І далі йти - без посередників
Між Богом і собою.
1999
ОЛЕКСАНДРУ ПІСКУНУ
В день народження
Ви не питайте: "Скільки літ
І як до них дістався?"
Сьогодні я побачив світ
І в нього закохався!
В житті усякого було
На стежках-перетинах.
Був хлопець я на все село,
Любив одну дівчину.
І серцем досі не збагну
Звідкіль наснага бралась:
Кохав я завжди ту одну,
Що до мене всміхалась.
Хай поталанить, друзі, вам,
Щоб не минало свято,
Щоб завжди ніжно козакам
Всміхалися дівчата!
Бажаю вам козакувать
На січовому рівні!
Не забувать, не рахувать
Ті усмішки чарівні.
Тож не питайте, - "Скільки літ
І як до них дістався?"
Сьогодні вперше бачу світ
І вперше - розсміявся!
Нехай було у цвіті літ
І холодно і жарко
Сьогодні бачим - дивний світ!
За нього вип’єм чарку.
24 квітня-1травня 1999
ГАЛИНІ ВОЛОШИНІЙ
чорнобилянці
в день народження
В тобі так дивно все сплелося:
Сумлінний день і спрагла ніч,
Душі налитеє колосся
І вдачі кручений панич!
Тебе ні смак гіркий полину
Ні чорне горе - не здола!
Землі священної калину
Ти вірним серцем сповила.
Твоя, Волошиних родина
Пряма, як меч, стрімка, мов спис.
В ній ти - Поліська Україна -
Квіт чарівних і мужніх рис.
Щасти тобі, надійний друже!
Всі ми сьогодні до зорі
П’ємо за тебе! Любим дуже.