Спішить невизначений час
Тривожить серце чуйно, щемно:
Не вистачає, друзі, вас
І вірую, що це взаємно.
ЗІНАЇДІ І ВАЛЕНТИНУ
МИХАЙЛЮКАМ
Любі друзі! Панове!
Милі сестри й брати!
Заспівали нам знову
Зіна і Валентин.
Неможливо байдужим
З їх концерту піти.
Неповторне подружжя
Зіна і Валентин.
Серце тугою крає
Їх пісенний мотив.
Про Чорнобиль співає
Зіна і Валентин.
Я молю тебе, доле,
Їх боронь, захисти!
Хай не стрінуться з болем
Зіна і Валентин.
Дай вам Боже здоровя,
У житті вам щасти.
І шануйтесь в любові,
Зіно і Валентин!
А мені ви, даруйте –
Знову хочу прийти!
Сколихніть, зачаруйте,
Зіно і Валентин!
Віолетта Дворецька
12 лютого1994
(На презентації збірки "Біль")
ВАЛЕНТИНУ МИХАЙЛЮКУ
Поету, композитору,
українськомц барду
Гітара плаче, пісня ллється
Про біль Чорнобиля співа
І в мою душу дзвоном б’ється,
На частки серце розрива.
В твоїх піснях краса землі,
Яку розп’яли на Голгофі
Ні не Пілат, а всі свої
Потвори лисі й товстоброві.
Діброви тінями стоять,
Пусті боброві гаті,
А діти яблук не їдять
Й грибів - бо гіркуваті.
Чорнобиль стогне, Припять плаче
Несе забруднену сльозу
В Дніпро до батька, і шепоче :
"Татусю, рідний, я помру".
А він могутній від дочки
Всю забира отруту,
І на Вкраїну, навпрошки
Нам роздає, як "руту".
Мій любий друже! Не мовчи,
Серцем співай своїм розкуто
Про людську долю нелегку
Про рідний край всіма забутий.
Співай, мій друже, про той край
І про гірку полинну долю
І в обездолені серця
Кинь іскру боротьби за волю.
Ростислав Вергелес
Осінь 1994
ВАЛЕНТИНУ МИХАЙЛЮКУ
Вельмишановному добродію,
потомственому козаку,
поету сьогоднішньої доби,
Лицарю авторської пісні
з нагоди ювілейної днини.
Не вмерла наша Україна –
Вона стоятиме віки,
Допоки в нашій Україні
Живуть такі Михайлюки.
Допоки і в селі, і в місті
Бодай знайдеться день один,
Коли звучить пісень намисто,
Впродовж улюблених годин.
Співа, співа чорнобилянин
Попри умови непрості,
Дарує нам букет жаданий
Відлунням рідних голосів.
Родина Коломійців – Галина та Юрій
1 травня 1995
ВАЛЕНТИНУ МИХАЙЛЮКУ
Ти в житті відміряв шість десятків років:
Радісних і смутних, мирних, бойових…
Тих, що відлунали, мов парадні кроки,
Чи тяглись, мов клячі, під шаркання ніг.
Ти пройшов їх мужньо, впевнено і сміло,
Цінуючи дружбу й радощі життя.
По плечу тобі яке завгодно діло,
І ціну ти знаєш справжнім почуттям!
Радісно й спокійно бути біля тебе:
Наповнюєш світлом і душі теплом…
П’ять хвилин розмови – більшого не треба,
Щоб знегод і напастей, як і не було.
Піснями й віршами в душі ти вливаєш
Радість, смуток, віру – гамму почуттів…
На добро, сердечність, дії надихаєш -
Без кінця б ми слухали твій і Зіни спів!
Так живи, козаче щиро і сумлінно,
Віддаючи людям душу і талан!
Щоб багато років вдячна Україна
Бачила і чула вас - "Чорнобилян"!!!
Юрій Писаренко
1 травня 1995
ДУЕТУ "ЧОРНОБИЛЯНИ"
Враження від зустрічі з
Вашим талантом
Не голос – чаша для причастя,
Дорога, що до сповіді веде,
Притулок, що ховає від ненастя
І сум душі, що до себе зове.
Пан-бархатом його я оповита,
А плач гітари – з серцем в унісон
Теплом предивним вся душа омита…
Вслухаюсь і боюсь – це може сон!
Та голос зве, слова палкі й натхненні…
Я розчиняюся у цьому Божестві…
…А зорі в небесах такі знаменні
Горять відсвічуючись в росяній траві.
Валентина Басюк
20 червня 1997
КОРІННОМУ ЗЕМЛЯКУ, ДРУГУ
Ми виросли з тобою на землі,
Окропленій і кров’ю і сльозою.
За мить життя, земляк мій дорогий,
Заплачено найвищою ціною.
Не треба слів, розради, співчуття.
Скажи мені, що ще любов не згасла
До рідної землі, до пісні, до життя,
А дружба наша щира і прекрасна.
Нема до дому нам с тобою вороття,
Ми будем корінь наш наново приживляти.
Залишимо позаду біль і каяття,
Нам випав шанс із мертвих воскресати.
Тетяна Хмеленок
1 травня 1998
с.Запілля - Чорнобиль
МИХАЙЛЮКАМ
ТА ЇХ ДРУЗЯМ
Ця презентація, що стала
З нагоди книжки видання,
Для багатьох розширить вдало
Географічність спілкування.
Укравстралійцю Івану Бринзі,
Що в гості кличе привітно так,
Дарує шану Людмила Рінгіс:
"Спасибо, - Дякую, - Хель-Данг!"
Ваш дім відкритий друзям щирим
Валєру й Натку та їх "Лелітку"
Зігрів неначе птахів вирій,
У тих штормах навколо Світу.
Усюди друзів відшукати –
Одна з поставлених задач
У коло Світове з’єднати
Всі щирі: "Сенк’ю вері мач!"
Ще пара, наче лорд та пері,
Очей захопленість свою –
Американцям Лері й Мері
У відповідь на "Ай лав ю!"
Вклоняюсь Валентину й Зіні,
Оцей візит такий дарунок,
Слів не знайти принаймні нині,
Мов в саму душу поцілунок.
Людмила Рінгіс
5 червня 1999
(презентація збірки
"Багряне намисто" у КНЕУ)
НЕОЦІНЕНИЙ ДАРУНОК
із вдячністю за "Багряне намисто"