Кожному свою,
Міру треба знати
Бо святе проп’ю.
1994
ПОДОЛАЙМО "ХОХЛА"
Обертався за вікнами, зроду немитими,
Безпорадний отруєний світ.
Гартувався під вітрами несамовитими
Заповіт, Заповіт, Заповіт.
Хто там ласий, двуликий, над нами прицмокує?
Чи ковбой, чи зкацаплений жид ?
Подаруй мені, Господи, волі і спокою,
Аби це подолать, пережить.
Аби доля козацька зійшла над країною,
Українство святе берегла,
Аби ви, хто хизується над Україною,
У собі подолали "хохла".
1995
СУМНИЙ ЖАРТ
Не вбачаю в тім вини,
Хоч жалкую часто,
Що дожив до сивини
Й не навчився красти.
Жалкувати задарма
Видно зиску мало:
Нині ж злодіїв нема,
Бо все розікрали.
1992
С О Н
Кидаю в прірву олівець,
А там на дні, біля ріки,
Отари стрижених овець
І біс готує шашлики.
Вином побризкує на них.
Мені киває - "Злазь сюди!
Тут повно всяких страв смачних
І ждуть дівки біля води..."
Живіт притиснувсь до спини, -
(Не розкошую на горі).
Лоскоче ніздрі дух смачний
І спрага й змога на порі...
Мій олівець в мангал попав.
Чадить притушений вином,
Немов кадило у попа...
А я гидую дивним сном...
1996
ПОМОЛЮСЬ
Мо вночі, а може вранці
В нерозважливому сні
Мій кумир, Степан Руданський,
Про таке сказав мені:
"Аби віру шанувати
Видно, з легкої руки
Заходились возвишати
Свою церкву земляки.
Мов наївні діти, грають
Заклопотані в журбі.
Священика вибирають,
Наче гетьмана собі!
З тих, що моляться й скубуться
Не на совість, а на страх,
Вже у селищі сміються
Навіть кури по дворах.
Хоче Бога шанувати
Віра щира, не сліпа.
Хоче мати кожна хата
Ідеального попа.
Щоб з роками не мінявся,
Над грошима не дрижав,
За спокусами не гнався
І паству не зобижав...
Зустрічали капітально,
Працювали ночі й дні.
Нині пише "ідеальний",
Капітальні докладні.
Святість сповіді порушив...
А паству трясе, мов грушу".
Я прокинувся. Підвівся.
І, дитя важких років,
Як умів, так помолився
За попа і земляків.
1997
Чорнобиль
"СЛАБЕ" І "ЦАБЕ"
Пораду дам, а там - як знаєш:
Пиши в альбом, а не в столи
То мо на "босоніж" зміняєш
Свої селянські постоли.
Тебе, в цім разі "розкопають"
І, як ведеться, від душі,
Талановитими признають
Найпосередніші вірші.
Щоб суперечку спростувати,
Та вирішить проблему цю,
Пришлось два віршики віддати
На суд "критичному лицю".
"Лице" вагомо помовчало
І мовило: "Оце - слабе,
А це, напевно, написало
Вже ж не аби-яке цабе!"
Скажу вам, друзі, по секрету
Оцінка віршиків така:
"Слабе" - відомого поета
"Цабе" - у двірника Федька.
* * *
Кудись летять, - чи в сон, чи в путь
Назустріч видимим смертям;
Хапають, чубляться і п’ють
І величають це життям.
Із рота ллють отруту й грязь,
Хоч зуби чистять щодоби,
Нарешті - "Жизнь не удалась!"
Хай Бог прощає вам, раби"! *
Вже не один мастак пішов
Писать себе в Патерику **
Натомість Патмоса *** знайшов
Лиш остюки на язику.
Убогість духу не прощу
І не змарную щастя мить,
Наїмся "пісного" борщу
І буду промені ловить!
Печуть на серці мозолі
Мовчать під стріхами стрижі
Проміння лине до землі:
"Сліпій душі допоможи!"
1996
__________________
* раби - слов’яни
** Патерик - збірник житія святих
*** Патмос - острів в Егейському морі, де за
легендою Іоан написав Апокаліпсис
МУДРИЙ ЛІКАР
Лікарю, прошу поради
Мудрої й простої:
Що порадите вживати -
Краплі, чи настої?
Мудрий лікар одвічає:
"Так здавен ведеться, -
Пийте, поки полегшає
Все що попадеться.
Щоб хворобу подолати,
Хай вона не діжде,
Те, що будете вживати,
Огірком заїжте.
А як пісню України
Вріжете до того,
То стоятимуть коліна,
Як у молодого..."
"МЕЦЕНАТ"
У грязь прозріння самоцвіти,
В оцет - духовності вино!
Товсту кишку задовольнити
Йому, "всеядному", дано.
Прорік: "Дійду до Мельпомени!
От тільки впораюсь з грішми,
А вже по тім - візьмусь за гени,
Щоб стати вище, над людьми".
Дарма шепоче в хворе вухо
Природа матінка сама:
"Тому, хто шлунком душі слуха
Шляху до вічності - нема".
То ж не лаштуйся обіцяти,
Що перейдеш, скупій, межу:
Лиш Богом дані меценати
Майбутнє людства бережуть!
1997
ПЕГАС
Якщо крила розправив Пегас, -
Це не значить, що він полетить.
Втома вкрала і простір і час,
Та Пегасові волі кортить!
А зозуля кує і кує,
На отави не верне весна...
Навіть небо вже не визнає:
У опалі його давнина.
Із польоту з пониклих "висот"
Повгрузали у землю стовпи,
А по дроту: "свобода..","народ..",
А за дротом німі та раби.
Вже стовпи підгнивали не раз!
Та раби понаставлять нових,
І шкапин, на імення "Пегас",
Залучають до стаєнь своїх.
А зозуля кує і кує...
Соловей піє гімни незлі,
Із веселки Пегас пісню п’є,
Бо отруєне все на Землі.
1998
Чорнобиль
ДМИТРУ З ЕЛЕКТРИЧКИ
Зупинилась електричка.
У вагоні - пусто,
У тамбурі - густо...
Було вчора є й сьогодні:
Збились благородні,
Засмикані та голодні,
"Граждани слободні".
Ні пропхатись, ні пролізти,
Неможливо в поїзд сісти
Ні бабусі з онучком,
Ні дідусю з паличкою...
Раптом гамір по вагону:
"Тут старі і діти!!!
Чи тобі "повилізало",
Сталіне затятий!"
"Сталін" слуха перегуки,
Мовить несердито:
"Діточок візьміть на руки,
Старих всадовіте".
А по тому - усміхнувся,