Перестав штовхати.
Всі попхались до вагону,
Мов гості до хати.
Сів дідусь із паличкою
І бабуся з онучкою...
У тамбурі станемо
До нового "Сталіна".
1993
КАВУН
Дозріваю, мов кавун,
Піклуванням янкі
Й обіцянками комун
Ситий по горлянку!
Хай земляк єство моє
Кольором - комунне
В зрілих скибках пожує,
А зерня - не сплюне,
А посадить у рядки
В чорноземи наші,
Щоб розбещені думки
Одмивать од фальші.
1995
ПАПУГА
Блакитно-жовта птаха звідкілясь
У хату нашу з ночі залетіла.
Заморську гостю ми гуртом ловили.
Вона в мій палець дзьобом уп’ялась.
Кричала різко, поки не звільнилась.
В кімнатній волі радо крильми билась.
Така маленька, та свого добилась!
Папуги жовті, сині і червоні
В чиї донині тулитесь долоні?
Хто вас навча за долар чи п’ятак
Самим себе означити: "Дурак!".
1998
* * *
Мов сфінкс, - помпезний і надутий,
Звеличив порух кожний,
Немов півсвіту осягнути
Одним рядком спроможний!
А потім щось почав читати
Невиразне і хворе...
Мораль
:
коли вникаєш в твори.
1998
ДАЧНИКИ
Розкидані кубіки-рубіки, -
Не грається дачная рать!
Працює без пишної рубрики,
Лиш "попи" вгорі майорять.
Якому могутньому вектору
Вдалося сюди повернуть?
Вагомість приватного сектору,
Нескладно умом осягнуть!
1998
с.Гвоздів
ДОЛЯ
Прожену - повертається,
Кличу - не слуха,
І хоч чує - не йде,
Може віри не йме?
Непомітно локшину
Навіша на вуха,
Хоч фальшиво ніде
Глибини не займе.
Прийме залюбки всіх,
Хоч від того недобре.
Скаче ніби лоша,
Ніжно серце лизне.
Може, курям на сміх,
Бути надто хоробра.
Плаче, ніби душа,
Й спритно дурить мене.
МАРШ СЛАВ’ЯНКИ
Вдень, вранці, ввечері, вночі,
Під час труда, чи п’янки,
Колись для кожного звучить
Останній "Марш слав’янки".
Не розбирає, хто ти є:
Простак, чи постать книжна...
І тут безсила муміє
І клініка престижна.
Чого ж ти нудишся, дивак,
Якісь "права качаєш"
І не второпаєш ніяк:
Дарма - життя втрачаєш!
Байдуже блимають світи
На метушню довкола..
То ж хочу ясно йти туди,
Де батько жде - Микола...
1997
НА СТОРОЖІ КРАСИ
Гойдаюсь, між пагорбів, стежкою,
Ми в рай утікли від доріг.
З Волошкою - межами вештаюсь,
На п’яти ступає моріг.
Салатова нива сумлінная
Колосся під пахви дала,
Єднають мене з Україною
Ці два велетенських крила.
Тут орія й дачника з вічністю
Спілкує земля молода.
І пісню наповнену ніжністю
Микола Галушка склада.
Милуюсь блакиттю і обрієм
З моєї малої гори,
Ледь настрій святковий поборюють
Закидані сміттям яри...
За вас буду, люди, молитися
О Господи, іже єси,
Щоб з черствістю вам не змиритися
А стать на сторожі краси.
1998
с.Гвоздів,( урочище Ігорєвка)
ДУМКИ ШКРЕБУТЬ
Вона чи лиса, чи патлата
Живе совою; в ніч глуху
Думки шкребуть, немов мишата,
Долівку в темному льоху.
Успіли, з молодих та ранні,
Життєво нафантазувать:
Апофеоз - у ресторані,
А решта - красти та хапать.
Отож, смердить іще й сьогодні
Найпродисвітня погань та
В душі якої, як в безодні,
Нема ні зірки, ні хреста.
СОБІ
Чого б тобі? Живи як всі.
Торгуй. Підкрадуй небагатко...
Купи в селі благеньку хатку...
Броди по вранішній росі,
Держи курей і поросят,
Сади город. Жени щось путнє.
Невже ж твоя наснага вся, -
Пісень минуле і майбутнє?
"Садок вишневий коло хати"...
"Співають ідучи дівчата"...
Було і є. І вічно буде.
Простіть мені відвертість, люди.
1998
ПО БАРТЕРУ
Написали кандидати:
"Як прийдем до влади
Обіцяєм повернути
Вкрадене і вклади".
Хмикнув Гриць: "За дурнів мають
Нас ділки даремно!
Хай спочатку повертають,
Тоді й оберемо!
Хай завчасно нам складають
Докладну записку,
Між собою визначають
Першого у списку.
Щоб народ користувався
Виборним моментом:
Той хто більше нахапався
Буде президентом!"
1999
* * *
В гуртовній битві за майбутнє
Долають бджоли всі путі.
Пихаті остогидлі трутні
Жеруть їх мед - у самоті.
Отак і в нашому житті
Бува подекуди мій друже,
То ж прозрівай, не будь байдужим
Бо сенс життя - не в каятті.
2 . П О П Р О С Т О М У
ПРОГРЕСИВНИЙ ПОГЛЯД
Іван вертавсь із-за кордону!
Серед людської множини
Він пер, мов трактор, по перону
І на ходу знімав штани.
Знайшов! Платив, топтався, скиглив!
(Мабуть ввірвався вже терпець!)
І навздогін йому не встигла
Обслуга тицьнуть папірець.
Затиснув носа, збувся муки,
"Пахучий" вийшов до юрби
І, об штани обтерши руки,
Вагомий висновок зробив:
"Панове" Написи загальні
Тепер для мене не секрет!
Ви напишіть відверто: "Сральня!"
Який це в біса "Туалет"!…"
1995
КРИТЕРІЙ
Вчительці, котра хвору дитину,
що лікувалась і пахла часником про-
тиставила класу, як невиховану.
Несхожі й рідні всі слов’яни.
Ото ж, природно те цілком, -
В парфуми кутались поляни,
Древляни пахли часником,
І нагадати тут доречно
Суспільний досвід всіх століть:
Лиш той для світу небезпечний,