У котрого душа смердить...
1996
В ДОБРІЙ ТИШІ...
Знову їду в електричці
До самого Ірпіня,
Бо не зрадив давній звичці, -
Там бувати, де рідня.
Квіти й торт реально маю,
В добрій пам’яті, - коньяк!
Вже півлітра не здолаю, -
Перестроївсь на кисляк...
Та на Паску потихеньку
Відчиню пекучий путь,
В пору цю її, рідненьку,
Безпартійні навіть п’ють.
То ж ковтнемо "грам по триста"
Під Ірпіньський огірок,
Доля добра, промениста,
Хай простить нам хибний крок!
І зав’яжем в добрій тиші
Це бажаннячко своє,
Бо побачить "дядя Міша"*
І по с..ці надає!
1989
___________________
* "дядя Міша" – Михайло Горбачов
ПЕРЕДБАЧЛИВИЙ
В зоопарк Іван та Гриць
Якось завітали,
На жирафів, горілиць,
Милуватись стали.
"Звірину цю, каже Гриць,
Цінувати вмію!
Завжди заздрю на її
Довжелезну шию.
Насолоду ж бо яку
Можна було б мати, -
Через шлангу отаку
Самогон ковтати!"
Ваня трохи спохмурнів,
Подивився скоса,
Дуже жалібно зітхнув,
Буркнувши під носа:
"Яб волів її не мати,
Бо лишусь спокою...
Це ж на другий день ригати",
І махнув рукою...
1993
ДОЯР
В селі міський мужик здоровий,
Поки хазяйка десь пішла,
Наваживсь видоїть корову,
Бо дуже голосно ревла.
Він, шеф міської автошколи,
З мастила вирішив почать:
Намазав дійку солідолом
Та й заходивсь її тягать.
Упрів з роботи. Знявши светра
Міркує: "Дивина яка:
Вже дійка витяглась з півметра,
Але ж немає молока!
Чи не попав я під бика?"
Мораль : ще є спеціалісти,
Не тямлячи - до дійки лізти!
1995
с.Вищий Булатець
ОРЛИНЕ ЗАСТОЛЛЯ
Два ревних соколи,
Із котрих
Один одному не проклюне око,
У днину добру, чи жорстоку
Налаштувались чарку пить,
Чимало птаства запросить,
Бо привід був:
Їм двом на всю пташиную родину
На плечі видали по три орлинії пір’їни,
Щоб соколам орлами стать!
Орлів у птастві представлять!
В гостях були:
Зо два міцних орли
(Чимало главорлів не прилетіло, бо попоїло
І відпочити захотіло),
Дрозди, підорлики, ворони, соколи
І гуси-лебеді та інші там були,
Усе, як у людей буває,
Коли громада випиває!
Почав міцний орел:
В бокали кинув пір’я,
Проклекотав на все подвір’я:
"До дна!"
І заволала сторона:
"До дна! До дна!!!"
А соловей (він був запрошений гостевим тамадою)
Й собі від серця: "Тьох, тьох-тьох!
П’ємо за двох!"
І от до пісні діло докотилось!
Бо пити більше вже нікому не хотілось
І не моглось, - за двох і їлось і пилось!...
А соловей своєї: "Тьох та тьох!
П’ємо за двох,
За двох орлів п’ємо, за двох, за двох,
І пісню рідну заспіваєм,
Бо поважаєм!"
Сам за одного пив
І для свідомих говорив...
І розлилася пісня солов’їна,
Котру шанує вся пісенна Україна.
ЇЇ підтримали шпаки, дрозди,
Папуги дружно й радо,
Аж зворушили всю громаду!
А іншим - зась.
Їм пісня не далась!
Старався соловей із солов’їхою своєю.
Вже й сльози декотрі душевно пролили.
Попід столи.
Лиш невдоволені самі нові орли:
"Ей тамада! Тебе ми нарекли,
То птаству тьохкати вели!
Бо ми вдостоїли тебе за ці столи із нами сісти
Звичайно вжеж не пити-їсти,
А гучно пісню заспівать,
Орлина мать!"
Даремно соловей старався-побивався,
Він сам на сам із однодумцями зостався.
Мораль: Коли вже ти вподобав Україну,
Вивчай, вшановуй пісню солов’їну
І вибирай, чи зайве випивать,
Чи пісню щиру щиро заспівать,
Пташина мать!!!
"НОУ-ХАУ"
"Ви заміжня чи дівиця?"
Молодик підсів.
А вона відповідає:
"Я без комплексів".
1998
"ДУРМІЛЬ ІЗ КЛУНІ"
Вже пізненько козаченько
Достукавсь до хати.
"Упустіть, - просив стареньку,
Переночувати".
"Може ляжеш, каже бабця,
До онучки Дуні?
Та, як хочеш одіспаться, -
Заночуй у клуні".
Вранці встав козак. Ладнає
Коня до походу,
Бачить, - дівка молодая
Несе в відрах воду:
"Здрастуй, - мружиться, - козаче,
Я онучка, Дуня,
А козак зітхнув добряче:
"Я дурміль із клуні!"
1998
ДО ЮВІЛЕЮ
якому виповнилось 120 років
(нині концерн “Біолік ”)
У Ладижині, помалу,
З давнини ладнали далу,
Щоб за праведні діла
Лада - чарку налила!
"Бітнер", кажуть, добре п’ється
І красується в аптеці,
Та не хочеться туди
З упередженням іти.
"Вігор" - свій і він годиться
Козакові й молодиці
І в буденні і в свята,
Не бальзам, а красота.
Щоб собі подовжить віку
Ми угоду з "Біоліком"
У СП затвердимо:
Він - готує. Ми п’ємо.
Справу робите велику,
Айболіти "Біоліку".
Зичим, люди, щастя Вам,
Українським лікарям!
1996
Ладижин
Вінницької області
3 . С М І Х О С Л І З О М О В К И
* * *
Дають здоров’ю міць хорошу
Ліси, озера, комиші...
І в літні зорі і в порошу
До них несемо звіт душі.
В мисливстві, лірика не лишня.
Коли в бутті мінор спітка,
Згадаємо Остапа Вишню,
Або хоча б... Михайлюка.
4 лютого 1999
К Л У Б У
"МИСЛИВЕЦЬ ТА РИБАЛКА"
Ідея оця
Не упала з хмари:
Є у неї три отця
Шитий, Бухтіяров, ...
Маєм впевнено йти
І висот сягнути: