Вагомо, по мужицьки,
З слівцем перченим Вергелес
Із тостами - Козицький,
І Костя, з сонцем на лиці, -
І все мисливське братство.
Які ж ви хлопці молодці
Моє стійке багатство!
І я, неп’ющий, п’ю за вас
В цей день ясний і в зливи,
За пісню дивну - "вовчий глас",
За кряк качок щасливих!
Прийшла! Розвиднилась пора
Душевна і вагома.
Ні пуху, друзі, ні пера!
Зустрінемося вдома!
1997
4. Л Ю Б И С Т И К И
Т О С Т
Поповзли балачки про свідомість мою,
Чи ж моя в тім вина, що посмів покохати?
Та уперто таки на своєму стою,
Хоч ревнує жона і тривожиться мати.
Дарували Боги ясновидій моїй
І палкої жаги і характеру з перцем,
І не втямлять в сім’ї всі її вороги,
Чом кохаю її вже розхитаним серцем.
Жорстко доля на душу турботи гребе
Я ж до милої мчу, як на квіточку бджілка…
І натхненно мовчу і цілую тебе,
Щоб теплом обпекла - “Українська горілка”.
ПОБАЖАННЯ
Поки з трибун лунають зойки,
А в полі нікому робить,
Ми всі "у дусі перестройки"
Смоктати будем, а не пить.
До гіркоти нема жадоби,
Та слушний випадок бува,
Щоб обминула нас хвороба
І не заводилась черва.
Щоб не гриміли наші кості
І стронцій їх не перегриз,
Возносим щастя в добрім тості,
Помовчимо про комунізм...
Суспільну нашу "вріжем" чашу,
Похмілля - кожному своє,
Відомо - той "не зварить кашу",
Хто не жартує і не п’є.
То ж смійтеся, коли сміється,
Хай шибки й келихи дзвенять,
Життя нам тільки раз дається
І ним не варто жартувать!
Тут зайві сумніви і сварки,
Але для певності простеж:
Яким буваєш після чарки...
І чи за свій рахунок п’єш...
Не наливай по самі вінця,
А то "макітра" загуде,
І довіряй майбутнє - жінці,
Вона додому доведе!
1990
МОНОЛОГ ЖІНКИ
То хто ж я? Королева, чи раба?
Питаю й чую відповідь пророчу:
Поміж двома розп’яла боротьба
Одвічне єстество моє жіноче.
Та офіційна велич і краса
Не розвидняє логіку жіночу:
На всіх посадах, рівнях, небесах
Не знаю я, чого найбільше хочу.
І лиш в однім відверто зізнаюсь
Іванові, Грицькові, чи Петрові:
Не зрадивши, довіку зостаюсь,
Рабинею Любові...
1993
"ДОБРА ЮШКА.."
За мотивами народної пісні
у запису Михайла Павлика
Добра юшка, добрі раки,
Чому дівки не однакі?
Одна тонка, друга груба,
Третя смикає за чуба,
А четверта верне пику
Та зраджує чоловіку.
П’ята, наче і хороша,
Та кохає тільки гроші.
Шоста в руки не дається,
Сьома - плаче та сміється
І не знає середини.
Восьма - лає безупинно...
Шукав козак, час не квапив,
Поки все-таки натрапив, -
Є в коханій вище диво:
Серце ніжне й справедливе.
ДІАЛОГ - ЖАРТ
Навесні сади в цвіту
Та до квіту не піду,
Серце ніжить кращий квіт
То ж твого кохання цвіт...
Де ти милий заблудив,
Ти моє найкраще з див.
Душу тішить ніжний квіт
То твого кохання цвіт.
Ти і я - на цілий світ,
Ти і я - любові квіт,
Ти і я - любов твоя,
Ти і я - любов моя...
Мене мила позови,
Поженемо корови
Будем слухать солов’я,
Принесеш - то вип’ю я.
Ще, кохана, принеси
Цибулину й ковбаси,
Будеш слухать солов’я
А тим часом вип’ю я.
Ти і я - на цілий світ,
Ти і я - любові квіт.
Ти не ти - любов моя,
Та не я - любов твоя.
1993
ОЙ ЧИ ТА Я, ЧИ НЕ ТА Я
Ой чи та я, чи не та я
Запитаю жартома.
Сторінки перегортаю
А розрадоньки нема.
Де ж ти пісня, озовися
Лебедина, чарівна?
Ненавмисно - не барися
Душу виплесни до дна.
Ой чи та я, чи не та я
Запитаю білий світ.
Сторінки перегортаю
Лист осінній лине вслід.
Де ж ти милий, озовися
Не лишай мене саму.
Руки-ріки розійшлися
Тільки серцем обніму.
Ой чи та я, чи не та я
Запитаю долю знов.
Де ж та горлиця літає,
Котра вигріє любов.
1998
Желающий ввести жену в свой дом
Имеет много общего с глупцом,
Который, заклинанье сотворя,
В мешок, где прыгает клубок
Из сотни змей и одного угря,
Бесстрашно запускает руку.
Чудак, конечно, вытащит гадюку...
Восточная мудрость
ЗМІЯ
Неправославні мислять про байрам,
Мені ж весілля снилось без упину.
Я врізав для сміливості "сто грам",
І всунув руку в капосну торбину.
Могутня, та нещасна та рука.
Відкрию вам приватну таємницю:
Мене, тоді ставного козака
Кохали всі, - дівчата й молодиці.
Вп’ялись одразу сто отруйних жал
І ну її на частки шматувати.
Коли ж дійшло, як кажуть, до ножа,
Я ревонув: "Дівчата, я жонатий!".
Вони усі роззявили роти,
Бо кожній "матюкнутися" кортіло,
Я розвернувся і під три чорти
Так дременув, аж гаєм зашуміло.
Та в поспіху і не помітив я:
Одна змія не розчепила зуби,
А тільки просичала: "Я твоя!"
І зовсім ніжно: "Не пручайся, любий!"
Завдячую з тих пір змії моїй,
Що гоїла мої сердечні рани,
І вірячи в незайманість надій,
Їй шепочу, як в юності: "Кохана!"
И все дивлюсь: "Уму не постижимо,
Как хороша, как ласкова змея",
А суть в одном: люби и будь любимым!
ДІЙСНІСТЬ
Насьорбавшись, що й казать,
Городської кашки,
Їду хату купувать
У село Ромашки.
Приїзджаю в добрий час,
Мовлю, як ведеться:
"Де, добродію, у Вас
Хата продається?"
Дід кашкета підніма,
Почесав за вухом
І промовив: "Хат нема!
Тільки розвалюхи!"
1989