НЕМИНУЧЕ
До курорту жме Василь,
Набира з собою
Повно плавок і трусів,
Щоб пірнать в прибої.
І дружина молода
Кремом литки маже,
Щоб не з’їла їх вода
На курортнім пляжі.
А за ними віддаля
Дивиться по сліду
Синьооке немовля
З бабою та дідом.
Мов міркує: "Для сім’ї
Логіка відома,
Скоро діточки мої
Й вас залишать вдома!"...
1984
СУМНИЙ СМІХ...
Щойно капосні злодюги,
На лиху годину,
У мого ж таки онука
Потягли "мальвіну".
Баба плаче - я сміюся.
Сміх - то гарна штука:
"Дякуй, - кажу,- що не вкрали
Нашого онука!"
1989
ВИПРАВДАВСЯ
"Не тягни за хвіст кота!", -
Просить мати сина.
"Вже від тебе пропада
Бідная тварина."
Та Андрійко з-під стола
Їй відповідає:
"Це він тягне я його
За хвоста тримаю!"
1993
СУМЛІННИЙ
Чом ти куме так набравсь?
- Та на трьох збирались,
Тільки двоє не прийшли,
Все мені дісталось.
1993
ТОЧКА ЗОРУ
Дід з онуком розмовляють,
Дід себе жаліє:
"Ох і швидко пролітають
Літа молодії"...
А онук своє: "Це щастя
Пенсії діждатись,
У тролейбусі й трамваї
Задарма кататись".
Сіли троє мужиків
Грать у підкидного
І послали до рідні
Хлопчика малого:
"Нехай дядько Опанас
В гості завітає,
Бо для дурня на цей час
Його не хватає".
Привіталось хлопченя,
Та й каже з порогу:
"Дуже татко просить Вас
Прийти на підмогу.
І теперечки якраз
Казали відверто:
Вже три дурні є у нас,
Будете четвертий".
1993
ВИШНЕВИЙ СОН
Захисти мене всевишній
Від нічних вагань і бід,
Скуштувати хочу вишню,
Чи наїстися як слід?
Наче й дам спокусі раду,
Та в самім кінці лишень
Сниться:
Хтось лупцює ззаду,
Щоб не крав чужих вишень.
У широкому загалі
Вишню звуть
"Весела Галя",
А лупцює що є сили
Кропивою, -
Моя мила!
1997
МУДРИЙ ДІД
Щойно казочку прослухав
Про "Золоту рибку",
Саливон розвісив вуса
І жалкує глибко:
"Я б на місці того діда
Що міркує слабо,
Міг би в рибки попросити
Розумнішу бабу!"
1995
ГНОМ І ГНОМИК
Гномик гнома по плечах
Плеще і радіє,
Та в дитячих книжечках
Про величність мріє.
Скромність, розум і краса
Іншого гатунку, -
Гном -
Живе в живих лісах!
Гномик - на малюнку.
1994
Р І ЗДВ ’ ЯНЕ
Відомо всім - ні до чого
Старі обряди забувати
І я поїхав на різдво
До Ірпіня, колядувати.
То ж, не марнуючи зусиль,
Чвалав, зоставшись без обіду,
Бо дожидають - дід Василь
І краща в світі - тітка Ліда!
Насмажуть, мабуть, напечуть
Смачної всячини чимало
І всю мою коротку путь
Мені спокою бракувало:
А що як опізнюся я?
(Зі мною і таке буває)
Поїсть усе моя рідня,
А дід Василь - повипиває?
Давненько я тут не бував!
Приїхав. Зліз. Доплівсь до двору.
Всим животом колядував,
Моливсь на тітчину комору.
Моливсь, щоб пес не був дурний,
Щоб упізнав, не зняв штанята.
Моливсь за звичай різдвяний -
Рідню гостинно частувати.
І от, нарешті, я в сім’ї, -
Усмішки добрі, теплі очі,
Немов травневі солов’ї, -
Дзвенять піснями серед ночі.
Та пісня серце звеселя,
Зову в наставники Феміду:
Мій тост: "За дядька Василя
І кращу в світі - тітку Ліду!"
1982
НАДНОВОРІЧНЕ
Тітко Лідонько моя
З Вами ще, нівроку,
Не стрічав ніколи я
Наднового року!
Надвеселий, надсумний,
В новорічні свята,
Кажуть, буде рік новий
Ще й надгривнюватий!
Хай надгривня надійде
В наднадійне місце,
Надолужить, наднайде
Надпити й надїсти!
А в надтітки надто є
Надчасник, надсало,
А в наддядька Василя
Кремінь і кресало.
"Надмисливську" надіп’єм
Надзбрешу, що мало
За надійне, надміцне
Кремінь і кресало!
Щоб над’їлось, надпилось
В неньці Україні,
Надхотілось, надмоглось
І прісно і нині!
1992
УСМІХНІМОСЬ
Доїдаю власні зуби,
Усміхнутись нічим.
Вже й межу минув де згуби
В віці чоловічім.
А мене по світу носить,
По самітніх селах
І не скаже мені "досить"
Доля невесела.
Нову пісню несу всюди,
Щоб туги позбуться,
Хай зі мною щирі люди
Радо усміхнуться!
1996
Чорнобиль
РАЙСЬКІ ЯБЛУКА
Укрите самоцвітами,
Неждане і негадане,
Між золотими вітами,
Я вгледів щастя крадене.
Із ним веселка гралася,
Дощами умивалася,
А осінь усміхалася,
За яблука ховалася...
Куштую я, та й не одне,
Осіннє яблуко смачне...
Невже Господь колись мене
За це до пекла прожене?
1997
* * *
Не цукеркова розмова,
З вдячністю уклінною.
Соковита твоя мова
Повнить Україною.
Я за мову щиро вдячний
З вірністю собачою.
Не вчиню як Сагайдачний,
Навіть із придачею.
Бо давно відомо серцю
Про свекрух з невістками:
Де характер з смаком перцю,
Там душа з любистками...
..Хоч життя "не швидка настя"
Й килимом не стелеться,
Восени озиме щастя
В радість перемелеться!