ЗУСТРІЧ У ПОТЯЗІ
Повзуть поволеньки години
І потяг втомлено сопе,
Чотири хлопці з України
Сидять у тісному купе.
Газета править за тарілки,
На ній - закуски з поросят
І в келихах не дуже мілко,
Вина по двісті п’ятдесят.
Неквапно точиться розмова
І про величне і просте
І соковита рідна мова
У слові кожному цвіте.
Вшаную зустріч цю неждану,
Завдячую далекий Стрий,
Що двох Михайлів і Богдана
В нічному поїзді зустрів.
Товчуть у зуби грубі вінця,
Та побажання тут незлі, -
Воз’єднуй доля українців
На цій горьованій землі!
1994
Любові Юхимович (Молодуб)
та Миколі Юхимович
Веселая хвилиночка
Дола годину злу...
Прилізеш з поля рачки
Одкинеш обпиначку *
Під пахву карафиночку **
І нишком - в бугилу.***
Там потаємна засідка
Обладнана давно,
Жене колгоспна пасіка
Пшеничнеє вино.
Не знайде ні міліція,
Ні сам хмільний - райком.
…Хрумтить козацька нація
Зеленим огірком.
1992
с.Мар' янівка
на Васильківщині
_________________
* обпиначка - тканина, котрою
завішено нішу в стіні
** карафинка - скляний посуд для горілки
*** бугила - високі зарослі бур’яну
* * *
Повага певно, що не в квітці.
Питання тут зовсім просте:
Люблю в своїй коханій тітці
ЇЇ серденько золоте!
Люблю, коли вона сміється,
На дядька дивиться й мовчить...
Бо нам із ним тоді вдається
Таку подію - замочить.
1997
Ірпінь
В ЇДАЛЬНІ
Усі, як люди. В чергу стали.
А ці, - "шурують" навмання.
Раніш - хоть пики одвертали.
А нині?
Хай живе свиня!
Чорнобиль
СКИБАНЦІ
Вдалися сало-словолюби
До слів чужих, опріч свого.
Об назви страв - зламаєш зуби,
Ще й не куштуючи всього...
Гам-бур-гер, хот-дог, бут-тер-броди...
А ціни, - мов на авеню!
Та лиш прикусиш на піврота
І вже тю-тю, - "збіг мак з меню"!
Я той "гам-гер" зчавив у жменях,
Він пурхнув, - ніби й не було!
Ні в животі, - а ні в кишенях:
Дарма дві гривні "загуло"!
Народна мудрість підказала:
"Якщо не маєш ковбаси, -
Вріж скибку хліба,
Кусень сала,
То хоч по-людськи поїси!"
Довіку хати не минати
Вам, з часничечком - скибанці!
Чи ж можна з вами порівняти
Всілякі "бур-хери" оці?!
1998
* * *
Щоб Михайлюк був жив-здоров
І не набравсь зарази
Є шлях один, втікать в Гвоздов
Із Гурвичами разом.
З собою все, що треба, є
До скибанців - півлітра.
Аби міцне єство моє
Не гнулося од вітру:
Аби несли вірші й пісні
Для друзів насолоду,
Аби минулись дні сумні
Для нашого народу.
1998
В СЕЛІ ГВОЗДІВ
Тут тиша приспана, одвіку
Нікуди звідси не втіка.
Лиш рідко вибухає криком:
"Чи вам не треба молока?"
Тут проза будення і казка на разі є
Колосся під сонцем пашить золоте.
Тут дачна бабуся онукам показує
Як каша гречана на полі росте.
1998
с.Гвоздів
* * *
Контролер чомусь у бабці
Не спитав квиточка.
Вона з дідом розмовляє,
Сидячи в куточку.
Дід примружився хитренько,
Зирк на бабцю скоса:
"Чом це він у тебе, Хвенько,
Нічого не просить?"
Бабця, сміхом: "Я змолоду
Розуму не мала
Та оте, що всі просили
Дурневі віддала".
1999
* * *
Не пнувся вгору, навпаки,
Любив рівню довкола
І волохатої руки не мав ніде, ніколи.
Я думав: Нащо та рука,
Коли так треба мало:
Хлібина, склянка молока,
Часник і кусень сала,
І дружнє коло. І любов,
Щоб скніти не давала,
І щоб довкола, вільна знов
Україна співала.
1999
5 . П Р И С В Я Т И
МИКОЛІ ГУРІНУ
Не новина оці рядки:
Ти й сам це, певно, знаєш,
І щиро, з дружньої руки,
В життя мене вертаєш.
То ж тричі іменем святим
Замкнулось віще коло...
Мій по природі побратим
Подвійний мій Миколо!
1992
Окуниново
НЕПЕРЕЛИВКИ МЕНІ
Родині друзів Юхимовичів
В давнину, в юнацтві босім
В ясновиді мої дні
Я дівчатам плутав коси, -
Непереливки мені.
За ці жарти, серцю любі,
З солов’їної пори
З тополиним вітром чуба
Десь розвіяли вітри.
Та святкую весни досі,
Не беруть мене жалі
І палає щедра осінь
І сумують журавлі.
Не втамовують пожари
Творчий день і спраглу ніч,
Підслуховують стожари
Сповідь ніжну віч-на-віч.
І надію серце носить
В журавлині сиві дні
І тривожать русі коси, -
Непереливки мені!
1995
с. Мар’янівка
на Васильківщині
РОСТИСЛАВУ ВЕРГЕЛЕСУ
Побачить вепра, чи свиню
За півверсти серед діброви,
Магічне слово скаже - "ню", -
І дичина уже готова.
Слівце розложисте знайде,
Підкрутить вуса як годиться,
Плечем широким поведе
І вже готова молодиця.
А основне це мабуть те,
Що вміє він життю радіти
І серце має золоте,
Для друзів широко відкрите.
10 червня 1996
БОГДАНУ СЕМКІВУ
Робить діло, як годиться,
Любить файну молодицю,