— Зрозуміло.
Кальтенбруннер сів за стіл. Старанно загасив у попільничці сигарету.
— У вашій новій службі фрейлейн Бергер — зайва. Всі ваші викладачі володіють переліченими мовами.
Хейніш не насмілювався заперечувати. Ловив кожне слово шефа.
— У наших службах зайвих не тримають. Зробимо так. Оформте їй відпустку за станом здоров’я. Безстрокову, — коротко всміхнувся, ніби смикнув шрамом біля куточка рота. — Нехай у Мюллера поменшає клопоту.
— У пана Мюллера? — насторожився Хейніш. — Що вас дивує?
— Чим може зацікавити фрейлейн Бергер групенфюрера Мюллера?
— Він перемацує всіх.
Побачив з виразу Хейніша, що той сприйняв його повідомлення надто прямолінійно, й уточнив:
— Перевіряє. Кожного. Щороку.
— І мене — теж?
— Я сказав: усіх!
— Але ж «усі» — це…
— Стоп! Висловлювати вголос думки про групенфюрера Мюллера не раджу. Ні за яких обставин. Тільки в цьому кабінеті. І тільки, якщо я сам запитаю. Збагнули?
— Так точно, пане обергрупенфюрер!
— Запорука успіху: якомога більше знати — якомога менше патякати. Ліпше — зовсім не патякати. Ретельно виконувати свої обов’язки. Будь-яка власна ініціатива мусить бути узгоджена.
На мить він замислився, а тоді вів далі:
— Іноді в нас однією справою займаються одразу кілька відомств. Незалежно одне від одного й не інформуючи суперників: нагороду одержує той, хто перший досягає успіху. Чіткої диференціації секретних служб практично не існує, тому трапляється плутанина. З прикрими результатами. Подеколи — з трупами. Людині, не обізнаній з усіма тонкощами прихованих інтриг, дуже легко скрутити собі в’язи. Якщо затишний притулок на цвинтарі вас ще не цікавить, будьте обережні в оцінках ситуацій, які не стосуються ваших безпосередніх справ.
— Дуже вдячний за дружнє попередження, пане обергрупенфюрер.
— Радий, що ви мене правильно розумієте. Але — до діла!
— Слухаю.
— У зв’язку з несприятливими змінами на Східному фронті наш фюрер вимагає від усіх секретних служб різко активізувати агентурно-підривну діяльність у тилу ворога. Мета — психологічний і економічний розлад, диверсії на промислових об’єктах, розпалювання націоналістичних настроїв. Усі сили розвідслужб привести в активну дію! Це — загальна настанова. Зрозуміло?
— Так.
— Тепер — головне. Фюрер вирішив наступного літа остаточно зламати хребет більшовицькій Росії. У напрямку головного удару ми сконцентруємо ще небувалу військову силу.
— Де саме? — поцікавився Хейніш.
Обергрупенфюрер невдоволено прискалив око.
— Навіщо вам це?
Під грізним поглядом шефа Хейніш знітився.
Кальтенбруннер повчально мовив:
— Вам належить знати те, що безпосередньо стосується виконання прямих службових обов’язків. Не більше! Ясно?
— Так точно! — поспішно запевнив Хейніш.
— Продовжую. Як тільки визначиться незаперечний успіх у напрямку головного удару, ми розпочнемо новий наступ на Кавказ. Цього разу — до кінцевої і безумовної перемоги. До того часу наші війська на Таманському півострові стоятимуть напоготові, поповнившись людьми і технікою. Зараз інтенсивно будуються оборонні споруди «Блакитної лінії», ешелоновані на півсотні кілометрів углиб. Уявляєте? «Блакитна лінія» забезпечує військам, зосередженим на Тамані, стопроцентну гарантію від усякої небезпеки і будь-яких сюрпризів росіян. Яка ж ваша роль у здійсненні цих грандіозних стратегічних задумів великого фюрера?
Хейніш максимально напружив увагу, намагаючись запам’ятати кожне слово шефа і навіть інтонацію, з якою воно мовлене.
— Ви тривалий час працювали на Північному Кавказі. Цей важливий стратегічний регіон вам добре знайомий. Ми вирішили використати ваші досвід і знання для роботи в розвідувально-диверсійному органі РСХА «Цепелін». З цього дня вас призначено керівником берлінського осередку «Ц». Завдання — підготовка і засилання агентів-диверсантів на територію Кавказу. Сподіваюсь, ви там залишили своїх людей згідно з попередньою директивою?
— Так точно! Я особисто проінструктував агентів і передав їх на зв’язок резидентові, що прибув з берлінської розвідувальної школи.
— Хто він?
— Член «грузинського національного комітету». Прізвище — Целебадзе. Його особиста справа зі мною.
— Облишмо справу. Врахуйте, всі оті «національні комітети» тісно пов’язують свою роботу з діяльністю у концтаборах для військовополонених, де виявляють і вербують нам придатні для агентурної роботи кадри, переважно з карним або злочинним минулим. Тому підтримуйте з «національними діячами» найтісніші і безперервні контакти.