Раділа ще одна людина — зондерфюрер Йон Патціг: його пеленгаційний зашморг усе тугішав.
Розділ шістнадцятий
ОСТАННІЙ РУБІЖ КРІСТ ІН И БЕРГЕР
Майєр їхав на зустріч з Крістіною Бергер не один. На задньому сидінні його машини принишк непоказний, підтоптаний дідок. їх звів пароль, який дала Майєрові молода мати. Це трапилося у величезній фірмовій крамниці, що постачала людей овочами й свіжою весняною городиною. Дідок торгував картоплею. Обличчя його було темне й зморщене, мов стара бульба. Брунатний халат посилював цю його подібність до товару. В напівпідвалі, де відведено місце для торгівлі, єдиною світлою плямою був величезний блакитний плакат. На ньому зображено весело всміхнену картоплину. Внизу колючим дротом стирчала сувора настанова, виписана великими гострякуватими готичними літерами:
«ХАТНІ ГОСПОДИНІ НЕ ПОВИННІ ЧИСТИТИ СИРУ КАРТОПЛЮ.
ХТО ЧИСТИТЬ СИРУ КАРТОПЛЮ, ТОЙ ЗНИЩУЄ
НАРОДНЕ НАДБАННЯ».
Цей заклик звеселяв тільки плакатну картоплину.
Протягом останніх днів Крістіна Бергер змушена була забагато для цих кількох діб виходити в ефір. А радіорозвідка «Функ-абвер» не дрімає ні вдень, ні вночі. В буквальному розумінні. Крістіна ризикувала тим більше, що вела передачі з будинку Шеєрів і раніше. Отже, не виключено, що її роботу давно засікли. А відтак більш-менш точно встановити місцеперебування рації — справа часу. І кожен вихід в ефір цю мить наближає. Можливі обшуки. Рація мала зникнути з дому Шеєрів, щоб ніколи більше туди не потрапити. От Майєр з дідком, про існування якого він дізнався лише вчора, і їхав по рацію, щоб тимчасово її заховати, поки не буде знайдено нового безпечного місця.
Майєр упіймав себе на думці’, що, власне, досі не познайомився зі своїм супутником.
— Як вас звати? — не озираючись, коротко запитав він.
— Андреас Зейфрід.
Майєр не озирався внаслідок вагомої причини: машина саме наближалася до скверика, який відокремлював тиху вуличку, де містилася садиба Шеєрів, від пожвавленої магістралі. Крістіна попередила: якщо з якихось причин їхня зустріч у домі виявиться неможливою, вона чекатиме на нього в цьому скверику. її присутність тут — свого роду сигнал небезпеки. Час обумовлено.
Віллі здалеку побачив Крістіну й загальмував. Щось трапилося? Необхідно дізнатися. Він суворо стиснув губи і вже було взявся за ручку дверцят. Та застиг насторожений.
Крістіна помітила його машину. Ступила крок уперед і заперечливо похитала головою. Обличчя її було гірко засмучене. По тому вона рвучко повернулася й рішуче попрямувала до своєї домівки.
Але не це здивувало Майєра.
Крістіна в затінку кущів залишила коляску з дитиною.
Лише Віт, висолопивши рожевого язика, й надалі сидів на чатах.
Віллі напружено спостерігав, що станеться далі. І не пошкодував, що виявив витримку та не поспішав з діями.
Він помітив, як слідом за Крістіною з різних боків посунули двоє. Ще одна така ж парочка бовваніла в кінці порожньої вулиці. На протилежному боці від садиби Шеєрів «читав газету» п’ятий.
«Все!» — подумав Майєр. У душі війнуло холодом. Всенький світ раптом здався йому суцільною пасткою. Візьмуть Крістіну — настане його черга.
— Це провал, — почув він неприродно спокійний у даній ситуації голос із заднього сидіння.
Майєр промовчав спостерігаючи.
Крістіна вільно пройшла до будинку. Брама за нею замкнулася. Попід стіною скрадалися сірі тіні.
— Необхідно врятувати дитину, — знову почув Майєр спокійний голос позаду.
— Так, — погодився він. — Видно, на це вона й сподівалася…
— Піду я, — сказав старий.
— Чому ви?
— Ви надто примітні.
— Проте мене, на випадок чого, ніхто не наважиться зупинити.
— Так. Але небажано, щоб вас у цей час хтось побачив. Це наведе на слід.
Раптом вхідна брама до садиби Шеєрів одчинилася, й на вулицю визирнула радісно збуджена служниця Барбара. Вона замахала рукою, закликаючи до себе сірі постаті. Усі п’ятеро прослизнули в двір. Брама зачинилася.
— Я пішов, — сказав Андреас Зейфрід.
Він нижче насунув капелюха і вийшов з машини. Про всяк випадок Віллі витяг з кобури вальтер і зняв запобіжник. Чекав у напрузі.
І тут сталося несподіване. Віт вишкірився, грізно загарчав і не підпустив незнайомця до коляски. Андреас Зейфрід без метушні відступив і повернувся до машини.