— Звісно, — відповіла Нора.
— Тому я вирішила, що спущу все вниз на веранду і переберу, може, щось повикидаю. А потім хочу попросити у Реда виділити мені одну із його шухляд.
— Буду рада допомогти знести вниз усе, що залишилося, — сказала Нора.
— Ні, дякую, це вже все.
Розмова була закінчена — жінки розійшлися.
На вечерю Денні приготував стейки на грилі, а Нора зробила суккоташ (страва з кукурудзи, квасолі та перцю).
Суккоташ сподобався дорослим, однак діти до такого не звикли. Тому Нора, ще не повечерявши сама, встала з-за столу, щоб приготувати окрему страву для хлопців, які відмовилися від такої вечері.
Вона без заперечень пішла на кухню і почала готувати макарони з сиром.
Еббі звернулася до хлопців.
— Ваша бідна мати не може навіть спокійно повечеряти. Через вас вона сама не поїла і пішла готувати для вас щось особливе!
Це був ще один спосіб нагадати, що її діти їли все, що ставили перед ними на стіл. Але хлопці вже це чули сто разів, тому незворушно подивилися на бабусю і нічого не відповіли. Здавалося, один лише Ред зрозумів, що вона мала на увазі.
— Що ти, люба, — сказав він. — Зараз інші часи, усе змінилося.
— Так, я знаю!
Хлопці провели піввечора у сусідському басейні разом із Норою, тому зараз сиділи з червоними обличчями, прилизаним волоссям та опухлими очима. Малий Семмі засинав над тарілкою: він пропустив обідній сон.
— Усі сьогодні йдуть спати раніше, — сказав дітям Стім.
— А можна перед сном пограти з дядьком Денні у квача? — запитав Піт.
Стім подивився на Денні.
— Я не проти, — сказав Денні.
— Ура!
— Як справи на роботі? — запитала Еббі чоловіка.
— Ох, просто жах, прийшла така краля, почала…
— Вибач, — перебила Еббі і швидко встала з-за столу, — Норо, будь ласка, сядь нормально поїж! Давай я зварю макарони.
Ред закотив очі, а потім, поки Еббі не бачить, потягнувся за маслом і кинув собі у тарілку великий шматок.
— Я зрозумів, що з цією мадам будуть проблеми, щойно вона зайшла зі своєю товстенною папкою, — сказав Стім батьку.
— Тут не так, там не так, — погодився Ред. — Самі лише бурчання.
Нора і Еббі принесли з кухні підливу і ложку.
— Дуже смачно, Норо, — сказав Ред невістці.
— Дякую.
Нора поклала дітям на тарілки макарони. Еббі сіла на стілець та протягнула руку за серветкою.
— То що ти розповідав? — запитала вона Реда.
— Що, вибач?
— Ти розповідав про свою роботу?!
— Я вже й забув, — ображено відповів Ред.
— Він саме розповідав про міс Брюс, — відповів Стім замість батька, — жінку, яка вирішила зробити ремонт у кухні.
— Я кілька разів попередив її про розчин, — голосно заговорив Ред. — Я сказав їй: «Мадам, не забувайте: уретановий розчин додає два дні роботи. А прибирання згодом — просто лайно».
Одразу після цієї фрази Ред помітив сигнали Нори щодо різких висловів.
— Вибачте, — сказав він. — Прибирання — пекельна праця. Я мав на увазі жахливу працю. Я ж їй казав, Стіме?
— Так, батьку.
— І що вона зробила? Спочатку вибрала складний варіант, а потім почала влаштовувати істерики, буцімто робота йде дуже повільно.
На мить він задумався над своїми словами, розмірковуючи, чи сподобаються його останні вислови невістці.
— Уявлення не маю, як ви можете працювати з такими людьми, — втрутився Денні.
— А, такі клієнти — це неминуче, — відповів Ред.
— Я б із такими не працював, — сказав Денні.
— Ти можливо б і не працював, — сказав йому Ред, — але ми не можемо собі такого дозволити. Половина хлопців сиділи без роботи аж до середини квітня. Це, по-твоєму, нормально? Ми зараз беремося за будь-яку роботу.
— Але це ти щойно жалівся, — відповів Денні.
— Я просто розповідав про роботу. Але що ти про це знаєш?
Денні нічого не відповів, він потягнувся за ще одним стейком і розрізав його на маленькі шматочки.
— Що ж! — голосно сказала Еббі. — Я навіть не пам’ятаю, коли ми востаннє їли так смачно! Дякую, Норо.
— Так, дуже смачно, люба, — сказав Стім дружині.
— Стейки готував Денні, — чемно відказала Нора.
Однак сам Денні промовчав.
— А тепер ми можемо пограти трохи у квача? — запитав Том дядька.
— Почекай, поки він закінчить вечеряти, — втрутився Стім.
— Ні, я вже все, — сказав Денні. — Дякую, Норо.