Михайло коротко позідомив присутніх, що комсомольці приймуть виклик піонерів.
Далі обрали комісію для огляду балки, щоб визначити місце для греблі. В комісію ввійшла вся рада дружини, викладач математики Аркадій Іванович, Степан Юрійович і, цього Панько аж ніяк не сподівався, обрали його, Панька Чоломбитька.
ПОХІД ДО БАЛКИ
Піонери спустилися в балку за селом, і галаслива юрба затопила яругу.
Панько як член комісії йшов попереду. Йому було трохи ніяково, бо він не звик до такого поважного товариства. Тому хлопчик весь час заклопотано поглядав в усі боки, щоб піонери бачили, що він не просто йде собі, а виконує громадський обов’язок — вибирає місце.
Балка то звужувалась, то розширювалась, і піонери раз у раз запитували Аркадія Івановича і Степана Юрійовича:
— Може, отут?
Але комісія не спинялась. Панько не звертав уваги на ці запитання, бо він шукав великої долини, такої, щоб вийшов величезний ставок.
Нарешті, коли пройшли вже з кілометр, трапилась величенька долинка, досить рівна і широка. Панько уявив ЇЇ заповненою водою. Це був би добрий ставок.
— Отут! — гукнули ззаду.
Панько поважно повів головою в один і в другий бік.
Комісія спинилась.
— Хм… — хмикнув Аркадій Іванович.
Всі замовкли, насторожено чекаючи, що скаже далі викладач математики. Але, крім «хм», Аркадій Іванович нічого говорити не збирався.
Гриць допитливо подивився в лице викладачеві і несміливо запропонував:
— Може, поставити тут позначку?
— Поставте прапорець на цьому місці,— погодився Степан Юрійович.
Петро взяв у одного і ланкових прапорець і встромив його в сиру землю. Комісія рушила далі.
Видолинок, на якому поставили позначку, наче воротами, замикався двома глинястими виступами, що, здавалося, сходилися майже докупи.
«Невже балка кінчилась? — подумав Панько, — а казали, що вона довга!»
Він метнувся вперед. Ні, балка тяглася далі. За глинястими воротами прослалася довжелезна долина, рівна і широка. Схили її, пологі внизу, що далі вгору ставали стрімкішими, а потім знову виположувалися і непомітно-переходили в колгоспне поле з зеленого озиминою. Панько схвильовано оглянувся назад.
— Тут! — гукнув він, і піонери, випередивши комісію, кинулись до нього.
Підійшли Степан Юрійович і Аркадій Іванович. Вони спинилися, уважно розглядаючи балку.
— Хм… — знову промовив Аркадій Іванович, але тепер для Панька було ясно, що означає це слово.
Дзвінкі голоси піонерів шумно підтримали Панька,
— Що ви скажете, Аркадію Івановичу, про оцю місцинку? — спитав Степан Юрійович з таким виразом у голосі, наче він сам викопав отакенну балку.
Всі притихли, чекаючи відповіді Аркадія Івановича, який скинув картуза і, задоволено озираючися навкруги, пригладжував своє спітніле сиве волосся.
В розмовах з учнями Аркадій Іванович найчастіше вживав два слова «хм» і «ну», але за кожним з них (особливо, коли воно промовлялося під час розв’язання учнем складної задачі) було стільки співчуття, кожне слово супроводжувалось такою усмішкою, що діти, здавалося, і любили Аркадія Івановича саме за його мовчазність.
Коли ж Аркадій Іванович говорив, то завжди піднесемо, зовсім не так, як інші. І це теж робило його якимсь особливим в очах учнів.
— Хм… — усміхнувся педагог, і піонери вкрили його «хм» голосними оплесками і вигуками ура.
— Що скажуть Інші члени комісії? — спитав Степан Юрійович піонерів, хоч Аркадій Іванович, крім свого, «хм», не сказав ще нічого.
Заперечень не було, і Гриць відповів за всіх, кивнувши на натовп:
— Тільки тут!
Піонери враз розсипались по балці. В сухому, побілілому від дощів бур’яні замигтіли червоні галстуки.
Комісія зібралася в тісний гурток.
— Знамените місце, — нарешті промовив Аркадій Іванович.
— Зараз нам треба зробити найнеобхіднішє, — почав Степан Юрійович, — перевірити ґрунт під греблю і на дні ставка. Зробити виміри майбутньої греблі, а також довжини і широчини балки. Так? — закінчив він, дивлячись на Панька.
— Так, — почервонів Панько.
Петро і ще декілька хлопців, що прийшли з лопатами, почали копати ямки, які Степан Юрійович називав шурфами. З десяток піонерів стояло біля кожного Копача, чекаючи черги, щоб узяти участь у дослідженні ґрунту майбутнього ставка.
Гриць з членами гуртка топографів взявся до вимірів.