Він уперше був радий тому, що його покарали.
— Тільки будь обережною. Твоя мама не повинна помітити, що ти зі мною говориш. Раптом вона подумає, що з тобою щось не так?
Марта з Бланкі зареготалися й укупі вирушили на кухню.
Розділ 2. Дружба
Цілісінькі вихідні Марта й Бланкі не розлучалися. Вони все робили разом.
У понеділок дівчинці слід було збиратися до школи. Вона занепокоїлася, що Бланкі без неї занудьгує. Але раптом побачила, що щеня й не збирається нудьгувати. Феріґард вирішив піти до школи з новою подругою.
— Тепер у школі стане набагато цікавіше, — раділа дівчинка.
На уроках Бланкі сидів у Марти на плечі й уважно слухав учителів. Йому дуже сподобалося вчитися з дітлахами.
На малюванні Марта зробила портрет Бланкі.
— Розумниця, Марто. У собак, звичайно, не буває крил. Але цьому цуценяті вони чомусь дуже пасують, — засміявся вчитель.
— Це я? Ніхто ніколи не малював мене! — вигукнуло щеня й лизнуло Марту в ніс.
— Чому? Ти ж такий симпатичний, — здивувалася дівчинка.
— Крім тебе мене ніхто не бачить.
— А інші захисники?
— Вони ж не вміють малювати.
Після уроку друзі вирушили до їдальні. Марта поклала їжу на тацю та пішла до столу. Однокласник на прізвисько Сірий, який частенько смикав Марту за кіски, вирішив пожартувати з дівчинки. Сірий розігнався, щоб підштовхнути Марту під руку. Але Бланкі вчасно помітив небезпеку:
— Стережися! — закричав феріґард подрузі.
Марта озирнулася й відступила вбік, а Сірий утратив рівновагу й ледве не впав.
— Дякую, — прошепотіла дівчинка цуценяті.
А після занять друзі побігли в невеликий гай за будинком Марти.
— Залізьмо на дерево, — запропонувала Марта.
— Але навіщо? Там росте щось смачне? — здивувався Бланкі.
— Ні. Просто я хочу подивитися на все з висоти.
Марта залізла на дерево і, зручно вмостившись на гілці, роззирнулася.
— Як тут гарно! Тобі пощастило, Бланкі, що ти бачиш це кожного дня. Мій тато теж бачить світ з висоти.
— Твій тато вміє літати?
— Так, — засміялася Марта. — Він же пілот.
Бланкі радів, що дівчинка більше не сумує, згадуючи про відрядження тата.
До самісінького вечора друзі гралися в гаю. Вони були по-справжньому щасливі.
Після вечері Марта пішла купатися. Бланкі вперше побачив мильну піну. Він почав літати ванною кімнатою й ловити зубами райдужні бульбашки. А дівчинка весело сміялася, забувши про всі свої негаразди.
Коли Марта лягла до ліжка, Бланкі згорнувся клубочком у неї на подушці. Він навіяв для дівчинки чарівний сон. У ньому Марта літала під хмарами на блискучих крилах.
Розділ 3. Пригоди починаються
Одного разу, коли Марта з Бланкі поверталися зі школи, вони помітили чужу вантажівку коло будинку Мартиних сусідів. Чуття феріґарда підказало Бланкі, що від вантажівки віє небезпекою.
— Сховаймося! — шепнув він на вухо Марті й потягнув її зубами за рукав.
Дівчинка слухняно пішла за щеням, і вони завмерли в кущах.
Тієї ж миті з-за рогу вийшов дивний чолов’яга. Його одяг був брудним. Бланкі навіть з такої відстані відчув, що від людини пахло злістю. Чоловік ніс до вантажівки містку сумку. Раптом Марта помітила, що сумка ворушиться.
— Дивись, він когось несе. — Марта вказала Бланкі на сумку.
Щеня розтануло в повітрі, але вже за кілька секунд з’явилося знову.
— Я перевірив. Там у нього захований песик. Здається, він украв його у твоїх сусідів!
— Леле! Це ж улюблена собачка тітоньки Віолетти. Вона дуже породиста. Її звуть Розалінда. Тітонька збожеволіє без своєї крихітки.
Тим часом викрадач поклав сумку в критий кузов, а сам усівся за кермо. Поки він порався із чимось у кабіні, Марта кинулася до машини. Смілива дівчинка вирішила, що встигне врятувати Розалінду. Портфель вона залишила в кущах. Дитина насилу видерлася на високий борт кузова. Але після яскравого сонця на вулиці в кузові було зовсім темно. Марта ніяк не могла знайти сумку. Раптом машина загула, різко смикнулась і поїхала. Від поштовху дівчинка впала і боляче забилася. Зате відразу знайшла сумку, адже вткнулася в неї просто носом.
— Як же ми тепер виберемося? — злякано прошепотів Бланкі.
— Нічого. Він обов’язково загальмує на світлофорі. Саме тоді ми й вискочимо. Головне — я знайшла Розалінду.
Дівчинка вийняла собачку із сумки. Налякана тваринка тремтіла й тулилася до своєї рятівниці. Марта попестила Розалінду, і та трохи заспокоїлася.