- Їй-пра, Перунич… З чубом! А що за галас я чув в коридорі?
- Я убив чоловіка на ім’я Чудин, - озвався Вогник, - він хотів…
- Убити мене, - договорив спокійно князь. – я чекав… Коли мене закували, то одразу втямив – прийдуть… Не хотілося так… помирати… в залізі… Я сонце люблю… І вітер… І битву… І Богів твоїх, Перуничу, вони бо і є сонцем, вітром і битвою… Звільни ж мене, ланцюги на замку, а ключі…
- Спробую зараз ті, що у дверях, - розчулено мовив молодий воїн. Всеслав йому сподобався одразу. Чи-то спокоєм перед лицем смерти, чи-то оцими словами про Богів…
Один ключ із зв’язки підійшов до кайданів в’язня. Всеслав полегшено зітхнув, звільнившись від заліза.
- Тепер проб’ємося, Перуничу! Тільки слухай-но… Десь тут має бути мій син. Рогволод… Я не бачив його два роки… Якщо хлопчину вбили…
- Я знайду його, - сказав Вогник, - тримайтесь біля мене… Той суздалець може бути не єдиним убивцею.
Вони вибралися з цюпи, і Вогник почав підбирати ключі до сусідніх дверей. Гомін натовпу вже було чути й тут – люди, очевидно, були вже біля воріт.
- Що там є? – спитав князь, - що за галас?
- То люди… Кияни…
- Чи мені вчувається… Здається я чую своє ім’я…
- На Київ ідуть кипчаки, - сказав Вогник на мить покинувши непокірний замок, - князь Ізяслав утік до ляхів… Кияни хочуть собі нового князя. Який очолив би військо… Князя Святославового роду.
Всеслав поклав руку на груди.
- Це все зробив Далебор, - мовив, - окрім хіба що нападу ординців. Яку він візьме плату з мене? Я був йому поганим учнем… І розлучились ми ворогами.
Вогник визивно підвів чубату голову:
- Поверніть Русі її душу! Її Святині! – видихнув, - тоді відкриється брама Вираю, і Вишні повернуться до нас!
- Хіба можна воскресити те, що загинуло? – вимовив князь, якого зовсім не здивували Вогникові слова.
- Нічого не загинуло, - сказав Перунич, і ключ під його рукою подався в заіржавілім замку, - ще зеленіє гілка Прадуба… А небезпека розпалить в серцях Перунів вогонь. Доля ж сприяє відважним, князю Всеславе, якщо відвага ця вгодна Богам.
Вогник заглянув до кімнатки, двері якої щойно відкрив. Біля дальньої стіни, звісивши на груди голову, сидів закутий в кайдани юнак, навіть не юнак ще, а отрок. Почувши рипіння двері, хлопець підвів голову. На змученому його обличчі промайнув жах, але він гордовито стис вуста і над силу звівся на ноги.
- Ну, - вимовив, - я готовий… Батько вже помер?
Всеслав увірвався до цюпи, одіпхнувши Вогника і навіть не помітивши цього.
- Дитя моє! – видихнув, - живий! Рогволоде!
Хлопчина із схлипом зітхнув і сповз на підлогу, знепритомнівши. Вогник мовив до Всеслава:
- Я подбаю про нього. А ви йдіть до люду, князю.
Гомін чути вже було за дверима в’язниці. Всеслав раптом усміхнувся і рушив назустріч тим, хто вигукував його ім’я.
***
Перунич звільнив від кайданів Рогволода і підняв на руки обважніле тіло хлопця. Коли він вибрався з темниці, то кияни на чолі з Батурою вже розбивали інші двері, визволяючи в’язнів. Всеслава витягли на двір, поставили на щит, одібраний в котрогось з гриднів, і підняли над головами. Колишній в’язень сміявся дзвінким молодим сміхом, і Вогник з раптовою надією подумав, що Далеборів учень усе-таки виправдає сподівання учителя.
Рогволод отямився і жадібно втягнув в себе повітря.
- Очі болять, - мовив тихо, - два роки… не бачити сонечка.
- А батько твій – нівроку, - озвався Вогник, дивлячись, як натовп несе свого обранця просто до княжих палат.
- Батько бачить у темряві наче вовк, а при світлі наче сокіл - прошепотів Рогволод, - його ж зачаровано немовлям. І він такий сильний… А я зламався… Сором…
- Хто встає назустріч загибелі – той не зламався, - сказав заспокійливо Вогник. Він бо бачив, що перед ним хлопчик, який щосили намагається бути схожим на батька-воїна. – одужаєш, Всеславичу!
- Ти жрець-воїн? – спитав хлопчина стиха, - я шаную Давніх Богів. Тільки про це знає лише батько. Він не велить нікому розказувати. Але тобі можна… Ти ж мені все одно що брат. Аби не ти – нас би вбили… Вчора вони прийшли увечері, і я подумав, що то – остання година. Коли мене приковували до стіни, то Косняч, боярин Ізяславів, дивився на це і насміхався наді мною. То дуже лиха людина…