Косняч Борич постригся в ченці.
Ще через два літа, опісля того, як зник безслідно віщун, молодші брати-Ярославичі змовились проти князя Ізяслава і вигнали його з Києва геть. Князем же Київським став Святослав Чернігівський, та недовго княжив він – всього три літа. Помер Святослав, захворівши тяжко, Ізяслав же знову прийшов до Києва з ляхами, і відступився Всеволод, третій брат, та й пішов до Чернігова.
Син же Святослава-небіжчика, Олег, якого Всеволод вигнав з Чернігова отчого, звернувся до кипчаків по допомогу. І рушили половці ордою по землі Сіверській, палячи й грабуючи. На річці Сожиці сталася битва неправа і розбито було дружину Всеволодову. А скільки люду побрали половці у неволю, про те й думати було страшно.
Так почалася погибель онуків Дажбожих від коромол княжих.
А у Вишгороді малий Сяйвір, що не раз дивував усіх розумом та пам’яттю, якось грався біля Батуриної хати, коли зупинився біля нього подорожній непевного віку в білій одежі, з гуслами через плече, та мечем біля поясу.
- Як звешся, дитино? – спитав лагідно.
- Сяйвір, син Вогнедарів, онук Межиборів, правнук Гатилів з роду Боричів, - чітко відповів хлопчина.
Схилився подорожній і побачив на шиї хлопчика оберіг з вовчою головою.
- Звідки це у тебе? – запитав.
- То батька мого, Вогнедара, - відповів хлопець, - він був воїном Перуновим, і наймудрішим у світі!
- Я теж служу Богам Давнім, - мовив подорожній замислено, - і вони привели мене сюди, аби мав я кому заповісти знання пращурів.
- А ви не батько мій? – спитав хлопчина з раптовою надією.
Похитав головою чоловік:
- Ні, дитя моє, але можу стати твоїм навчителем. Бо не повинна зникнути пам’ять. Ми бо онуки Дажбожі…
- І не сміємо нехтувать славу свою й заповіти дідів! – вимовив хлопчик наче молитву.
Чоловік засміявся, і поклав затверділу від зброї долоню на круте чоло хлопчини.
- Ти станеш, - мовив, - блискавицею Перуновою!
Над Вишгородом почувся відгомін далекого грому.
Кінець повісті
1 О. Хортиця, який в давнину звався Хорсовим островом, або Хорсицею
2Брахмана, жерця. Слово збереглося у назві свята – Рахманський Великдень.
3 1061 рік – рік чергової появи комети Галлея.
4 Штани з грубого полотна
5 “Небеса”, світ Богів
6 місце для проведення обрядів за звичаями предків
7 візантійські, або ж грецькі
8 битви, боротьби
9 зброя Індри-Перуна, блискавка
10 шляхетний, відважний
11 Світ Пращурів, потойбіччя
12 нині – о.Рюген біля берегів Німеччини
13 столиця Візантії, Константинополь
14 Потойбічний світ у скандинавів
15 грецька вимова слова “церква”
16 Теперішнє, сьогочасне,”світ явний”
17 Дядько
18 Теперішня Білорусь
19 Видіння
20 Заколот, повстання
21 Сагайдак, вмістилище для стріл
22 древко списа
23 Відсоток на борг
24 Тогочасна монета
25 Ледаща! Чи не можете здолати одного?
26 То диявол, не людина!
27 На кожного диявола є святий хрест!
28 Що за меч у тій руці? Що це було?
29 Чи той чоловік один? Щось б’ється з ним поруч!
67