– Боюся, що ми її вже втратили.
Проте, Софія так не вважала, опинившись в іншому вимірі і повертатися назад у власне тіло теж не хотіла. Раптом усе сприйняття на той час, почало швидко змінюватися. Реальний світ (чи принаймні світ, який Софія вважала реальним), почав тьмяніти, крутитися навколо неї, створюючи повсюди такий собі вирій, торнадо, де дівчина знаходилася в самому епіцентрі. Все рухалося настільки швидко, що зір вже не міг сприймати світ як одну картинку, а все, що її оточувало, почало розсипатися на уламки, наче, відкриваючи Софії, іншу реальність, альтернативний вимір. А далі перед її очима раптом усе дуже різко потемніло, наче зник увесь оточуючий світ, і її понесло в якийсь не відомий темний тунель. Софія спочатку злякалася, коли пітьма поглинула її, не побачивши нічого в кінці цього тунелю, окрім
(смерті)
яскравого світла. Воно виникло несподівано, як і всі відчуття у цьому незвичному стані зміненої свідомості, у стані між життям та смертю. Побачивши це світло, вона заспокоїлася і відчула, що це і є НОВЕ ЖИТТЯ.
Світло було дуже яскравим, але воно не різало очі і не відкидало ніякої тіні (такого не буває!), як це повинно бути насправді. Світло було просто СВІТЛОМ і іншого слова годі було підібрати. Від нього йшло незвичне тепло та любов. І це не піддавалося жодній інтерпретації.
Софія, опинившись поруч зі Світлом, не відчувала страху, болю, розпачу, ненависті, або ще якогось негативного почуття. Вона просто хотіла доторкнутися до цього Світла, ввійти з ним в контакт, розчинитися в ньому, пізнати його незбагнену таємницю – таємницю, що ховає в собі увесь Всесвіт, який безпосередньо на неї впливає. Дівчина навіть хотіла простягнути руку до цього Світла, але їй це ніяк не вдавалося, не зважаючи на величезні зусилля. Просто не відома сила
(Світло)
штовхала її назад. Софія не в змозі була наблизитися до Світла ближче ніж на десять метрів, хоча їй це страшенно хотілося.
[Софія, чи готова ти померти?]
Що? Вона збагнула, що ніхто до неї не говорить, а проте, почула голос Світла. Почула і зрозуміла, що передача інформації відбувалася через телепатичний зв'язок. Що відповісти? Ні, напевно не готова.
[Ні, напевно не готова.]
В цю ж мить, Софія збагнула і зрозуміла для себе одну дуже важливу річ: в цьому світі немає ніяких таємниць, немає можливості людині щось приховати від
(Бога)
цього Світла, Всесвітнього розуму, що з нею телепатично спілкується і знає про неї абсолютно все ще до її моменту народження. І, звісно, ніякої брехні чи виправдань для Нього не існує. Світло бачить усе існування дівчини наскрізь, як на долоні з найменшими дрібницями.
[Що значне ти зробила в своєму житті? Що ти можеш мені показати?]
Дівчина спочатку розгубилася, але спроба мовчати і щось придумати не виходила. А дати якусь конкретну відповідь, вона просто не могла. Несподівано перед нею виникла картина – ціле відео її життя, починаючи з самого народження і так до останнього дня, до самої смерті. Софія побачила свої дитячі роки – багато значних та не значних гріхів, побачила вже себе трохи старшою (як перший раз закурила за школою, прогулюючи уроки у компанії безшабашних хлопців та дівчат), як пізно прийшла додому і мати від цього захворіла…
Ціле життя дівчини прокручувалося з блискавичною швидкістю, цілі епізоди, шматки життя мерехтіли в неї перед очима і вона відчувала та розуміла, скільки багато часу було витрачено марно. Абсолютно все життя пролетіло в неї перед очима і раптом так же несподівано як з’явився, цей фільм життя зник, не залишивши і сліду після себе. І лише тоді вона все усвідомила і в неї вихопилися знайомі слова Миколи Островського:
[Господи, мені соромно за безцільно прожиті роки! Що мені робити?]
[Повертайся назад! Ти повинна виконати свою місію на землі. Давай повертайся, ще не прийшов твій час. Є речі, які ти повинна збагнути, перш ніж знову повернутися сюди. Обери правильну стежку життя і пройди її повністю. Запам’ятай, завжди є альтернатива вибору. Просто це не відразу можна збагнути.]
[Я не хочу повертатися назад! Можна залишитися тут?]
Софія просто не хотіла навіть думати про своє повернення у фізичне тіло. Ця думка її страшенно лякала.