«Життя – прекрасна річ, яку треба повністю пізнати в усіх аспектах її існування», – пригадала Софія фразу, сказану одним її знайомим, коли не поспішаючи заходила до будівлі університету з щемом на душі. Зараз усі одногрупники почнуть її розпитувати де вона була, чи випадково не хворіла на щось серйозне, а Софії доведеться брехати: так, хворіла щось, на кшталт, грипу або ще якусь болячку, що на довго розтягує процес лікування.
На першу пару з іноземної мови, дівчина запізнилася, хоча її це майже не турбувало. Вибачившись за запізнення, Софія сіла за задню парту до Ольги і Насті, які радісно її зустріли і після привітання, почали просто засипати питаннями.
– Ти де так довго була? Хворіла?
– Так, хворіла…
– А що за хвороба?
– Грип… – збрехала вона, придумавши першу назву хвороби, яка прийшла їй в голову.
Софія як могла відповіла на багато запитань подружок, щоб вгамувати їхню цікавість. Далі вони не розмовляли, бо почалася, власне, контрольна робота і всі почали переводити текст з англійської мови на українську. Контрольна виявилася неприємною несподіванкою, як геморої в дупі. Адже в їхній групі англійську ніхто нормально не знав. Крім того, викладач нікого не попередив про цю контрольну, щоб перевірити справжній рівень знань.
– Блін, – прошепотів невдоволено Денис. – Апять нада втикати в цю муру! Та нафіг мені це нужно!
Він просто забив на контрольну і грався мобільним телефоном. Інші, хто як зміг написав, чи то пак списав у відмінників, які завжди готові до будь-якої пари. Софія, звичайно, за допомогою телепатії написала контрольну на відмінно.
Нарешті ця контрольна закінчилася і всі полегшено зітхнули. Софія здала роботу і вийшла в коридор. Вона швидко піднялася на третій поверх і випадково наштовхнулася на Дениса, що розмовляв по стільниковому. При її появі, очі хлопця шалено заблищали від збудження і він не зводив з неї погляду, забувши на деякий час про абонента.
– Я тобі пізніше передзвоню. Тут у мене деякі справи виникли, – збрехав він і поклав мобільний телефон до кишені.
Дівчина хотіла піти далі, але Денис перекрив їй шлях.
– О, як ти вчасно прийшла! – низьким басом сказав він. – Нам треба побазарити.
– Про що?
Такий нахабний, самовпевнений тон Софії не подобався.
– Я бачу, ти знову мене уникаєш? Чого падаєш на мороз?! Ти ж нормальная чувіха, не тормозі.
– А я люблю гальмувати, – відрубала вона, збираючись йти далі по своїм справам.
– Стой… Я чув, в тебе з’явився новий парєнь. Ботан галімий! Я єго урою! Чого ти з ним втикаєш?
Дуже швидко зявляються чутки, – подумала Софія.
– Це мої особисті справи.
– Нє, я не хочу щоб якийсь ботан-підар з тобою зустрічався, – твердо і переконливо мовив він.
– Денис, це тебе не стосується.
Хлопець ледве тримав себе в руках.
– Та я порву цього шмаркача! Так і передай цьому казлу! Я морду йому натовчу, щоб більше до тебе не ліз.
– Атвалі, – відповіла на це Софія. – З тобою я все одно не буду зустрічатися. Закалібав!
– Е-е, ні, так не піде! – Денис схватив дівчину за руку і міцно стис її, щоб вона не вирвалася.
– Відпусти мене!
– Ти мене дослухаєш, а потім можеш йти під три чорти.
– Не смій зі мною так розмовляти!
Денис криво і злобно посміхнувся.
– Я розмовляю з тобою так, як хочу. Поняла, шлюха?!
Ці слова Софію дуже образили і глибоко засіли в душу, навіть якщо це була стопудова брехня. Раптом дівчина захотіла, щоб він забрався геть з її поля зору. Вона кинула на нього переповнений люті та ненависті погляд.
– Пішов на х…! – твердо і дуже впевнено випалила Софія на одному диханні. Причому це пролунало дуже голосно і привернуло зайву увагу.
Денис спочатку відкрив рот від подиву, кліпаючи очима, а потім не сіло не впало, мовчки розвернувся і пішов по коридору, не зупиняючись і не озираючись назад. Від Софії він ніяк не очікував, щоб вона його так послала. Ще й як послала – на очах у всіх студентів, які з радістю потім будуть згадувати публічне приниження Дениса, за пляшкою пива десь у парку або у затишному ресторані за чарчиною горілки.
Софія сама здивувалася такій різкій переміні в емоційному стані, але в той момент вона нічого дивного чи аномального не помітила.
Дивно, що Денис так легко відчепився від мене, – думала дівчина. – Це зовсім на нього не схоже. А щоб я колись когось посилала так прямим матом – це теж нонсенс.