У будь-якому разі, це не псувало Софії настрій, а навпаки покращувало.
Пролунав дзвоник і почалися заняття, до яких дівчина, звісно, була не готова. Більшість її одногрупників безтурботно базікали на перерві, не переймаючись тим, що не готові до семінару. Вона теж цим не переймалася, але дещо все-таки її турбувало. Поведінка Дениса була не зрозумілою, що він так просто пішов, як тільки його послали подалі. Це аж ніяк не відповідало його стилю життя і характеру, щоб його посилало якесь дівчисько! Сопливе наївне дівчисько!
Можливо, я якимось чином на нього впливаю. Гіпнозом? Адже у людей, які наділені даром від природи або набули цей дар після величезного потрясіння (наприклад, клінічна смерть), як правило парапсихологічні здібності можуть бути різноманітними. А, отже, в мене може бути ще щось окрім телепатії. Тільки, хочеться про це відразу дізнатися, а не залишатися із сумнівами.
Ці слова мали в собі глибокий зміст і Софія серйозно над цим задумалася. Вона зовсім забула, що почався семінар, повністю занурившись в свої думки.
– … Даниленко Софія відповість на це питання, – сказав викладач.
– Що? – не зрозуміла вона.
– Ви готові до семінару?
Софія зуміла зосередитися і прочитати думки відмінника, щоб дати нормальну і вичерпну відповідь на це питання. Це врешті решт, допомогло їй викрутитися і отримати хорошу оцінку. Після цього вона зрозуміла, які горизонти перед нею відкриваються. Тепер можна всі відповіді на екзаменах отримати за допомогою телепатії. Отже, турбуватися про хороші оцінки їй тепер не доведеться.
На семінарське заняття Денис не з’явився і взагалі в цей день він більше не був на парах. Його турбувало більш важливе питання. Таке як, Софія та її кавалер, який вже почав Дениса виводити із себе. Він із превеликим задоволенням хотів набити морду цьому пацану і збирався це робити найближчим часом.
В годину дня у нього була назначена зустріч з одним юнаком, що обіцяв йому допомогти. А зараз він стояв на вулиці і палив цигарку. Вітер розвіював отруєний дим у повітрі. Денис був упевнений, що все пройде добре без проблем, майже на сто відсотків. На годиннику показувало рівно годину, коли до нього підійшов високого зросту патлатий юнак в окулярах, що був одягнений в джинсову куртку.
– Здарова, Льоха, – Денис потис йому руку.
– Ну… прівєд. Я тіпа прийшов. Шо за базар?
– Давай відійдемо в тіньок подалі від людей і побазаримо.
– Харе.
Пацани відійшли від дороги в парк і сіли на лавочку, біля якої валялося безліч недопалків і пляшок з під пива. Льоха запалив «Парламент» і почав через ніздрі пускати дим з типовим відмороженим обличчям, як у всіх гопніків, імбецилів і розумово відсталих покидьків.
– Карочє, чувак, тут такий базар, – почав Денис. – Я хочу одну тьолку, а вона зустрічається з одним підаром. Треба прослідкувати, куди вона поїде. Якщо до нього, то запам’ятай його фейс. Карочє, паси його бабу і якщо побачиш того лоха, то повідом мене. За це я тобі плачу десять зелених.
– Атлічна. Коли мені треба її пасти?
– Відразу, як закінчиться ця пара. Вона піде додому або на побачення з цим лузером. Ось тобі фото баби, – Денис показав фото з мобільного телефону. – Запам’ятав тьолу?
– Так. Гарна краля, я б не відмовився трахнути…
– Ти в прольоті. Вона буде моя. Робота без напрягу. Ось тобі п’ять баксів. Зроби всьо кльово і іншу пайку отримаєш після всього завдання. Врубився?
– Канєшна. Ден, всьо буде ніштяк, атвєчаю. Я повалив втикати на бабу.
– Давай. Тільки, не провтикай.
Денис дивився в слід патлатому юнакові, сподіваючись, що той його не підведе і все зробить правильно.
А потім я того казла попереджу раз. Лише один раз. Якщо він буде продовжувати зустрічатися з Софією, то я йому конкретно наб’ю фейс. А дєвка буде моя стопудово. Я за нею до кінця буду боротися, щоб вона сама мені давала…
Денис продовжував так мріяти, палячи одну цигарку за іншою, поки не помітив, що пачка вже пуста. Він кинув її в смітник.
Вставши з лавочки, Денис пішов по алеї вперед.
Четверта пара в той день була останньою і Софія відразу вийшла з приміщення на вулицю. Їй треба було пройти один квартал, де Мирослав терпляче чекав на неї. Буквально одна мить і дівчина знову зможе його побачити, поговорити і просто весело провести час. А потім запросити до себе додому на вечерю, щоб познайомити його з батьком.
Софія повільно йшла парком, замріяна із типовим романтичним закоханим обличчям, яке буває у кожної дівчини, що закохалася у юнака. Обличчям сповненим величавою, солодкою як мед любов’ю, що випромінювала навколо себе позитивну ауру сріблястого кольору. Тому, вона навіть не помітила патлатого Льоху, що помітивши об’єкт спостереження, відразу пішов за нею, відпрацьовуючи зароблені гроші.