Ольгу і Настю запрошували на повільний танець декілька разів, а Софію запрошували лише один раз. Якийсь юнак патлатий, в окулярах танцював у повільному темпі, обережно обіймаючи дівчину за талію, ніби він так боявся свою партнерку. Власне, Софію це почало хвилювати не на жарт. Вона дуже рідко ходила на дискотеки і зараз вирішила, що для танців досить. Оскільки, поруч немає кавалера, який буде її проводжати, то їй доведеться добиратися додому самій в таку пізню годину. Ця перспектива Софії аж ніяк не посміхалася, але іншого виходу, мабуть, не було.
– Я мабуть піду вже, – сказала Софія не дуже впевнено, коли музика не так голосно звучала і поруч її добре чули.
– Та куди ти так рано зібралася? – здивувалася Ольга. – Давай ще потанцюємо… Глянь, які кльові пацани прийшли на дискотеку! Можна з ними познайомитися.
– Я ніколи не беру ініціативу на себе в цих питаннях. Хлопці мають самі підходити до нас і знайомитися.
Настя криво посміхнулася. За це й вечір вона трохи випила зайвого і сміх в неї вийшов п’яний, дуже голосний, як для вихованої дівчини.
– Більшість пацанів такі боягузи, що не те, що познайомитися, але навіть підійти не наважуються. Тому, іноді треба брати контроль над ситуацією у власні руки, – мовила вона. – Софі, ти б краще з нами залишилася.
– Дійсно. Побудь ще трохи, – додала Оля.
Раптом до них підійшов якийсь хлопець, від якого сильно несло перегаром.
– Дєвушкі, а можна с вамі познакомітся? – спитав він, трохи хитаючись і з деякими зусиллями зберігаючи рівновагу.
Його погляд ніяк не міг сфокусуватися на чомусь конкретному.
Було зрозумілим, що юнак перебував у стані зміненої свідомості і ця змінена свідомість була скоріш за всього від великої дози алкоголю чи наркотиків. Але аж ніяк не від трансцендентальної медитації.
– Шо з усіма трьома будеш знайомитися? – спитала Оля.
– Нє, ну а шо тута такого! Я увідєл сімпатічних дєвушек і рєшил познакомітся. Мєня зовут Гриша.
Дівчата по черзі назвали свої імена.
– А чого ти прийшов на дискотеку один? – спитала Софія, яка не зацікавилася ним, але спитала так для підтримання світської розмови.
– Адін? Нє, всьо кльово! Ми з пацанами зробили бульбік і курили травку. Просто вони втикають обкурені в небо. Ну ти поняла?
– Бульбік? – не зрозуміла Настя.
– Ну, бульбулятор. Ми використовували мокрий бульбік. Ну мокрий краше тим, шо більше поглащаєш дима в легені. Там просто береш і наповнюєш пляшку водою, але не дуже багато. Канєшна, от етого більше кашляєш ат єдкого дима, но зато це простіший варіант підготувати бульбік для куріння… І ефект лучше. Більше вставляєт. Пацани атдают прєдпочтєніє мокрому бульбіку, чєм сухому. Атвєчаю.
– А шо ти курив? Анашу?
– Ну… ми тіпа шмалі обкурилися. Атвєчаю, оно так вставляє, но я не совєтую вам курити шмаль. Асобєнно с абсентом. Вирубає повністю свідомість. Але ці відчуття не передати. Реально шмаль вставляєт. Патом тіпа чумной ходиш пол дня. Но зато єсть шо вспомнить. Зашибісь!
– Так ти багато куриш травки? – спитала Софія.
– Нє, я трошки попробував. Шоб так курити, як нарік, то нє. Нашо мені втикати в наркодиспансері. Атходняк патом нєсколько мєсяцєв. Тільки так, для прикола. Одного чувака убіло, він досі валяється в парку обкурений.
– Прікольно.
Наступила хвилина мовчанки.
– Можна тєбя пригласити на танець? – нарешті спитав Гриша Настю, яка, схоже, припала йому до смаку.
Вона на нього подивилася спокійним, трохи співчутливим поглядом.
– Дякую, але я не хочу танцювати.
– Тоді послухайте анекдот. Ми з пацанами лахали від нього мінут тридцять. Ну, заходить студент в парашу і питає в іншого: «Ну шо, здав екзамен»? «Нє, – каже той. – Прєпад сраний не поставив оцінку». І тут роздається голос із сусідньої кабінки: «І не поставлю»!
Анекдот був смішним і Софія в компанії дівчат посміялася. Обкурений Гриша реготав голосніше всіх, що деякі тінейджери почали звертати на нього увагу.
– А ось ше один послухайте… Розмова двох друзів.
«Я одружився, жінка працює в ДАІ».
«Поздоровляю»!
«Так, але в першу шлюбну ніч вона мене два рази оштрафувала».
«За що»?
«За перевищення швидкості і зупинку в забороненому місці».
Ще один вибух сміху. На цей раз більш голосніше.
– А скільки тобі років? – спитала Оля.
– Мнє? – спитав Гриша, наче не знав про кого йде мова. – Двацать лєт. Я учілся в унівєрі, але мене звідти виперли. Я тіпа півтора року вчився. Але в унівєрі рєдко появлялся. Ну, в аблом було ходити на пари і втикати на прєпадов. Занудно! А платити прєпадам не хотілося. Лаве шкода.