– Атєц. Ми вже, тіпа, дорослі люди, тому давай розмовляти як і належить дорослим людям. Я все знаю, що твої люди викрали Софію і забрали її пацана кудись.
– Що ти сказав?! – в голосі Павла явно звучали загрозливі нотки.
– Тільки те, що хотів сказати. Я це бачив на власні очі. Тепер я просто хочу знати де Софія.
– А чому ти вирішив, що я маю до цього якесь відношення? – спитав Павло.
– Я бачив Степана в джипі. Софію силою посадили в авто і кудись повезли. Так от, куди її відвезли?
– Гм… Ти мабуть щось наплутав.
– Я кажу те, шо бачив. Ти знаєш, що Софія мені подобається. Я тільки хочу знати чи всьо з нею нормально…
Павло тяжко зітхнув, нічого не сказавши. Він ніколи не любив відкривати свої карти, просто так, але цього разу можна було зробити виняток. Але спочатку він дістав сигару і відламавши кінчик, запалив. В кімнаті виник тютюновий запах.
– Ладно, – сказав нарешті він. – Те, що я скажу, залишиться між нами. Навіть твоя мати не повинна знати.
– Звичайно, я все зрозумів.
– Ну, тоді слухай. Мої люди відвезли Софію на ранчо, що охороняється. Завтра я буду з нею розмовляти. Її феномен може мені значно допомогти, щоб вирахувати одного негідника, із-за якого я вже втратив багато грошей. Якщо вона допоможе, то ми будемо мати більше бабла. Я зможу відновити свої фінансові активи.
– Можливо, – задумливо сказав Денис, якого зараз турбувало інше питання. – Скажи, а я зможу побачити Софію?
Після цього виникла довга пауза. Павло сидів з таким виразом обличчя, наче він щойно програв велику суму грошей в покер. Сигара, яку він тримав у руці, повільно тліла.
– Це дуже небезпечна гра, – зауважив він. – Вона спочатку повинна мені допомогти знайти стукача.
– А ти її відпустиш, як тільки Софія виконає твої умови?
– Аякже.
Коли Павло казав ці слова, то він не вагався, але хлопець знав, що за багато років в кримінальному бізнесі, тато навчався добре брехати, не викликаючи підозр.
– Тату, ти ж знаєш, як я кохаю Софію. Я хочу з нею зустрітися. Завтра можна це влаштувати?
– Ні, це не можливо.
– Чому?
– Це може зіпсувати мої плани для вирахування зрадника. Ти не розумієш, від цього я і так втрачаю великі гроші. Крім того, вона не хоче не те, що з тобою зустрічатися, а навіть бачити тебе. Тому цього не буде. Ясно?
– Але зараз такий шанс в мене буде звабити Софію…
– Я ж сказав ні! Он, на вулиці купа дівок. Тільки вийди з дому і чіпляй їх… Все! Я дуже втомився і йду спати.
Не чекаючи заперечень, Павло вийшов з вітальні, зачинивши двері і залишивши сина з неприємними думками. Денис був злий на батька, як ніколи із-за Софії. Він трохи подумав і вирішив при нагоді зіпсувати плани батька, щоб була можливість побачитися з дівчиною. Так, заради Софії, він був готовий на все, хоча поки що не знав як. Але це – питання часу.
Не більше того.
Розділ XI
Порятунок Мирослава
З самого ранку, Василь відпросився з роботи і поїхав у відділок, щоб написати заяву про зникнення доньки. Олег сидів в кабінеті, відповідаючи на численні телефонні дзвінки і одночасно переглядав теку з особовими справами злочинців.
– Здоров, – Василь потис йому руку. – Як в тебе справи сьогодні?
– Та як – працюю, як бачиш. Начальство натиснуло і доводиться вкалувати, як кінь. Пашу, як проклятий день і ніч. Нічого прорвемося… Ух! Давай, пиши заяву, щоб було офіційне підтвердження цій справі.
Василь написав заяву, а унизу поставив дату і підпис. Капітан задоволено кивнув.
– Тепер ми вже маємо точку опори і можемо йти далі. До речі, ти знайшов якісь речі Софії, що може допомогти її знайти?
– Так, я дещо подивився. Я передивився щоденник Софії, але там нічого корисного не знайшов. Так, тільки романтичні мрії. А от телефонна книжка викликає більше уваги. Там є телефони і адреса усіх одногрупників Софії. Я уважно все прочитав. Ім’я Денис є тільки в одного юнака.
– Дай подивитися.
– Тримай, – Василь протягнув капітану записну книжку. – Я думаю, що це і є наша кандидатура.
Олег уважно подивився список імен з прізвищами, аж поки не зупинився на Денисі Волкові.
– Я теж так думаю, але… але… Стоп! Здається, прізвище Волкова мені знайоме…
– Що ти маєш на увазі?
– Ну, зіткався я з цим прізвищем вже… Правда, це ще нічого не означає. Багато людей живуть з однаковими прізвищами.
– В мене є ще фотоальбом, де Софія фотографувалась з одногрупниками. Можливо серед них є Денис, – припустив Василь.
– А це ідея. Показати фотографії Мирославу і може той впізнає Дениса. Давай поїдемо до нього в лікарню і можливо тоді не доведеться складати фоторобот. В такому разі це нам зекономить час.