Василь про щось задумався, намагаючись зрозуміти, що може відбутися із небезпечних речей.
– Слухай, а ти поставив охорону Мирославу?
– Навіщо? – здивувався мент.
– А якщо бандити вирішать його прибрати? Він же був свідком усіх подій. Вони згадають свою помилку і можуть…
– От чорт! Точно! Поїхали в лікарню. Швидше!
Павло домовився про зустріч з Степаном в ресторані «Фламінго». Через своїх людей він дізнався про те, що хлопця Софії відвезли до лікарні і той бачив одного із бандитів в обличчя. Така халатність помічника страшенно дратувала Барона і він вирішив у всьому розібратися сам, розставивши усі крапки над «і».
О дев’ятій ранку, вони зустрілися в ресторані, замовивши червоного вина і м'ясо фазана. Не зважаючи на смачні страви і чудове вино, що офіціанти швидко подавали, обличчя у Павла було похмуре, але зосереджене.
– Ну, як ти міг допустити такий прокол, залишивши живого свідка? – спитав він, відкушуючи шматок м’яса.
Степан зробив кілька ковтків вина, щоб зібратися з думками і запалив цигарку. Працюючи з шефом не перший рік, він добре знав, що той може до поганих новин спочатку відноситися толерантно, а потім вибухає гнівом, як динаміт.
– Я не подумав, що пацана треба було забрати з собою. Ми дуже поспішали і якось не врахували цей момент…
– Треба було врахувати. Навіщо ти тоді на мене працюєш, га? Мені не потрібні люди, які не вміють думати головою і допускають помилки. Такі профани в моїй організацій не працюють.
Щось Барон сьогодні розійшовся. Треба якось спокійно викрутися, щоб не вскочити в ще одну халепу.
– Не помиляється той, хто нічого не робить, – підкреслив Степан.
– А ти що робиш помиляєшся, що не робиш все одно помиляєшся! – він зробив паузу. – Помилку треба виправити. Сьогодні.
Барон серйозно на нього дивився, чекаючи ствердної відповіді.
– Я зрозумів. Зараз же подзвоню людині. В мене тільки одне питання: що робити з Мирославом?
Павло знову на нього похмуро подивився.
– А ти як думаєш?
– Я спочатку подумав, що ти маєш на увазі прибрати його, але… Потім зрозумів, що можна мати чудовий козир проти Софії, якщо захватити пацана теж в полон. Тоді в неї не буде іншого вибору, як нам допомогти.
Павло посміхнувся у відповідь, задоволений розумінням помічника. Насправді – це дійсно чудовий варіант і реалізовувати його треба просто зараз.
– Правильно мислиш. От і закрий цю диру. Про успішне завершення операції відразу ж мене повідомиш.
Сонячні промені, проникаючи в кімнату, падали на сторінку книжки, яку читала Софія. День тільки почався, але дівчина знаходилася у поганому настрою. Усі найпотаємніші, найглибші жахи почали виринати на поверхню реальності.
З того моменту, як Софія прокинулася, її не покидали думки про небезпечне становище з якого не було виходу. Але її надприродні можливості можуть допомогти викрутитися і втекти з цього полону. Тільки треба правильно цим скористатися. Як дівчині може допомогти телепатія? А яснобачення, яке не чітке і виникає лише час від часу? Проте, Софія розуміла, що це лише загальні принципи, а ніяких конкретних дій
(сугестія)
вона не бачила. До речі, Мирослав якось казав про зв'язок безпосередньо телепатії та гіпнозу. А якщо вона може таким чином маніпулювати людьми? В такому разі для Софії не проблема втекти з цього особняку. Залишається лише переконатися на практиці, що вона може легко гіпнотизувати людей.
Через пів години, до неї зайшов чоловік з підносом в руках.
– Привіт, – поздоровався він. – Ось тобі сніданок. Яєчниця з беконом. Ой, як смачно! Прошу.
– Дякую.
Дівчину вразив такий ввічливий тон цього мужчини. Софія кинула на нього короткий погляд,
(не йди звідси! Стій, на місці, чуєш?)
коли він поставив тарілку перед нею і
(куди це ти зібрався, дурню? Господи, о, ні, та стій вже на місці! Я наказую тобі зупинитися!)
здивовано на неї подивився, намагаючись зрозуміти, чого це в неї такий дивний стан.
– Тобі не добре?
(мені дуже погано)
– Ні, нормально все…
– Ну, добре, ти їж краще.
Чоловік підійшов до дверей, відкрив їх і
(зупинися, стій і послухай мене! Ні!)
(прокляття, в мене нічого не виходить!)
вийшов з кімнати, залишивши дівчину з сніданком. Тепер Софія навіть не сумнівалася, що гіпнозом не володіє і тому не зможе впливати на підсвідомість людини.
Апетит відразу ж пропав у неї. Софія майже нічого не з’їла і вирішила хоча б дізнатися про наміри Степана, що в нього коїться в голові. Але і це чомусь ніяк не виходило. Дівчина була на межі божевілля, відчуваючи, що її нерви скоро не витримають і вона просто почне психувати і накоїть якісь дурниці.