– Ти певно в армії служив?
При цих словах Гриша голосно зареготав.
– Нє, яка нафіг армія! Я шо баклан, служити в армії. Хадіть втикати команди дурацкіє. На-лє-во! Нап-ра-во! Кру-го-о-о-м! Шагом марш! Або: вийті із строя! Патом тєбя деди так виведут із строя, шо капєць буде. Паламают кости, пакалєчат... Нахрєн оно надо… У мєня бєлий білєт. Всьо схвачєно… Ноу проблем, як кажуть.
– Красавєц! А в універі гуляв певно до фіга?
Він широко посміхнувся.
– Канєшна. Шо за студент, який ходе на всі лєнти і втикаєт як ботан. Ми так бухаємо в абщагє, атвєчаю. І нам не до лєнт, коли бачиш много бухла, курєва, афігєнних тьолок і карти. Там дєвки курять гашиш і голі бігають по коридорах. У нас на Новий Год, коли празнувалі, грали в карти на раздіваніє. Пацани і баби грали. Ми ж бухали вино, водяру. А після стало нудно втикати на бухі морди і розповідати ті ж самі анекдоти… От і вирішили зіграти в покер на роздягання. Так от, одна тьола програла і їй сказали голій пробігти по всьому коридору. Вона була оббухана і обкурена, і їй вже всьо було пофіг. Зняла весь одяг… Ми це записували на відео з мобільних.
– Ну і як? – питає Софія.
– Нормальок. Цицьки у неї афігєнні! Пробігла. Повезло, шо ніхто не йшов тоді. Але ми зробили прікол… Закрили двері. Уявляєте? Дєвка гола стучить в двері і кричить відкрити, бо хтось її побачить. Канєшна, ми открилі. Але це була тєма! Таке нада побачити… Вона гола, червона від злості забігла до нас і почала одягатися. Ми лахали ше до ранку. Це все записано на мобільник. Ми досі передивляємося і лахаємо. Оце гоніво! А там ще були пріколи… Ми бухали водяру на Новий Год. Ну ето тіпа другой Новий Год, а закуска закінчилася.. Шо робити? Ну ми тіпа довго не парилися. Карочє, парішалі вапрос… Ми закусували водяру тіпа звичайним снігом. Ну, на вулиці бухаємо, холодно, але дуже весело. Компанія у нас велика. Ну ми і бац стали використовувати сніг як закусон. Прікольно… Це теж була тєма! Ой… шось мені не добре. Я піду. Ше побачимося…
Похитуючись, він пішов в сторону туалету і цей шлях був для нього дуже важким. Він наткнувся на стілець, збивши його і ще два рази ледве не впав на підлогу, поки не дійшов до мети, себто до туалету.
Перед тим, як відкрити двері, Гриша обернувся.
– Параша! – вигукнув він голосно. – Пабєда будєт нашєй!
– Слишь, парашник, заткнись! – сказав йому один гопнік, що сидів за столиком з дівчиною, одягнений в чорну шкіряну куртку.
– Fuck you! – показав середній палець Гриша без усяких комплексів та вагань, не задумуючись про можливі наслідки.
– Ах ти ж чмо накурєнноє! Щас я тєбє дам па башке! – він хотів скочити з стільця і набити морду обкуреному юнаку, але його пасія, його кохана дівчина попросила не гарячкувати.
Очевидно, її слова мали велику вагу для гопніка коротко стриженого, оскільки він трохи заспокоївся.
– Сучара! – прошепотів невдоволено леґінь.
А Гриша, хитнувшись, ще кілька разів, нарешті потрапив в туалет.
Звісно, після цього дівчата почали його обговорювати, сміючись над його обкуреним станом і можливим конфліктом, який міг раптово перерости в криваву бійку, звісно, не на користь Гриші.
– Оце клоун, – помітила Настя. – Прийшов знайомитися і розповідає анекдоти.
– А пацан нічого. Прікольний, – сказала Ольга.
– Так, тільки обкурений в дупу… Тому й базікає багато. Вибачте, дівчата, але я дуже втомилася і теж мабуть піду. І ці критичні дні…
Власне, про менструацію вона збрехала, бо цикл завершився кілька днів тому, але це був вагомий аргумент для нібито поганого самопочуття. Крім того, вона відчула себе зайвою на цій дискотеці. Взагалі, Софія не любила дискотеки і зараз шкодувала, що пішла сюди. Все одно ще не разу, коли вона бувала на подібних тусовках, її ніхто не проводжав додому. Хоча, вона повеселилася від душі. Цей пацан її вдосталь розсмішив.
– Ну, гаразд, до зустрічі.
– Бувайте, дівчата.
Софія повернулася додому о пів на десяту, коли її батько сидів перед телевізором і дивився футбол. Перед Василем на столі стояла спорожніла пляшка «Оболонь».
– Софі, чого ти так пізно? – спитав він, кинувши на доньку стурбований батьківський погляд.
– Я була на дискотеці, тату, – відповіла вона, знімаючи з себе джинсову куртку.
– Могла мене попередити, щоб я зайвий раз не хвилювався.
Василь перегорнув сторінку газети, що лежала в нього на колінах.
– Який хлопець тебе цього разу проводжав?