– Ну, гаразд. То яке рішення ти прийняла? Ти згодна йти на мої умови чи ні?
Софія спочатку подивилася на нього, перш ніж дати ствердну відповідь. При чому, в глибині душі дівчина залишалася не задоволеною своїм вибором і тим фактом, що їх стосунки з Мирославом можуть зруйнуватися.
– Чудово. У мене з собою є гандони, так шо можна приступати до справи. Ти не хвилюйся, всьо буде чік-чік. Трах-трах і кінчили. Ха-ха-ха!
Денис почував себе прекрасно, знаючи, що тепер вони з Софією будуть спати разом хоч один раз.
– В тебе вже є план втечі? – спитала вона, щоб відволіктися від неприємних думок.
– Я над цим працюю. Втечу ми повинні організувати сьогодні вночі, бо завтра вже може бути пізно. Батько може щось запідозрити, тому поки ніяких рішень не приймаємо.
– Ден, ти ж знаєш цей будинок, як п’ять пальців. Невже в тебе немає ідеї як звідси безпечно можна вибратися?
– Є непоганий варіант втекти через потаємний хід, але для цього треба вивести з гри одного охоронця. Ти розумієш, на який ризик я повинен йти заради цього? Як я зумію обійти охоронця, який значно сильніше і спритніше за мене.
– Не знаю… Може несподівано вдарити його по голові ззаду важким предметом, – запропонувала Софія. – Головне все робити швидко і впевнено, тоді все вдасться.
Хлопець потис плечима.
– Тобі легко про це говорити. Ти не знаєш, що станеться якщо мене спіймають! Мені буде кінець! КІНЕЦЬ! Старий, дізнавшись про це зітре мене в порох. Заради бабла ця паскуда готова задавити будь-кого, навіть мене.
Софія довго мовчала, перш, ніж наважилася говорити.
– Ден, в мене є до тебе величезне прохання.
– Яке?
– Можна обійтися без сексу? Ти не розумієш, наскільки я кохаю Мирослава. Я не зможу займатися сексом з тим, хто мені не подобається. Це не принесе ніякої насолоди. Це же гірше, ніж втрата свободи.
– Ні, по-бабські я не приймаю рішення. Так не піде. Я хочу переспати з тобою. Оскільки, я підставляю свою голову, рятуючи тебе, то маю право на якусь компенсацію. Це справедливо. Я ж тобі рятую життя. Та ти не бійся, мій звір не кусається. Він тільки проникне в твою печеру і попрацює там трохи і все. Не парься? Чи ти все ще целка? Ламаєшся? Ти шо не разу нє…
– Перестань! Я тобі дам грошову компенсацію. Або ще якусь, але не так, як ти просиш…
– Не піде! – відрізав Денис. – В тебе не таке становище, щоб ставити свої умови. А лаве, те що тобі передав мій старий не потрібні. Я і так знаю де він ховає значно більшу суму бабла.
– Я просто не можу з тобою це робити...
Софія вилила багато емоцій в цю фразу, перебуваючи на межі істерики. Денис від цих слів зареготав диким, гомеричним сміхом. І це навіть трохи лякало дівчину, все більше заплутуючи її у виборі.
– Тоді я пішов. Залишайся тут і надалі. Назавжди.
– Стій! – панічно закричала Софія, коли він підійшов до дверей. Вона вже була готова розридатися. – Не йди, благаю тебе!
– Отже, ти передумала?
Здавалося, це йому доставляло неабияку насолоду дивитися на її істеричний стан.
– Дуже прошу, вислухай мене, перш ніж йти. Не будь таким жорстоким і черствим. Ти навіть не знаєш, що я дізналася про твого батька… Він таке вчинив, що навіть страшно… Не можу...
Софія закрила обличчя руками, і не в змозі тримати в собі весь залишок негативних емоцій, переживань, не справедливості в житті, заплакала. Просто шмигаючи носом, вона плакала, а сльози текли з її очей цілим потічком. Денис спочатку втратив дар мови, розгублено дивлячись на дівчину. Такі прояви емоційності були для нього новими, не звичними і трохи не зрозумілими.
– Перестань плакати… Шо ти робиш?! Чорт, хрєн поймеш цих баб! То вони регочуть як дури, то вже через хвилину ревуть, як корови. Афігєть можна від такого! Ну як так можна рюмсати?!
Софія відштовхнула його рукою, коли він хотів зазирнути їй в обличчя.
– Відчепися від мене! – схлипуючи носом на силу вимовила дівчина, витираючи сльози рукою. – Ти бездушна тварина, яка думає лише про власні потреби. Ти навіть не кохаєш мене, бо не цікавишся, що відбувається в моїй душі. Не хочеш мені допомагати, то котися до бісової матері!
– Та шо з тобою таке? Чому всі баби такі емоційні?
– А ти не здогадуєшся? Я не зможу жити без Мирослава. Чого ти до мене чіпляєшся, якщо я тебе все одно не люблю? Валі звідси на фіг! Я сама якось переживу…
– Невже ти так сильно його кохаєш, шо готова пожертвувати свободою? – вражено спитав Денис, якому не було відомо почуття справжнього кохання, яке поєднує фізичну і духовну частини разом, створюючи гармонічну атмосферу двом закоханим.
– Нарешті ти це зрозумів, але і це ще не все. Я дізналася про Павла таке… Він вбив одну дуже дорогу людину.