VIІІ
Бал Нечисті
Вулиці студентського містечка охопило святом. Лунала музика. Будинки мерехтіли гірляндами. Хлопці та дівчата густо барвили фантастичними костюмами. Містом заправляв бал нечисті — свято студентів та острова в цілому. Гомін і сміх чувся з усіх куточків. Здавалося всі яруси містичного острова ожили. Моніка зайшла за ріг будинку. На неї там чекав Павло.
— Якщо чесно, все це дуже дивно! — Вимовив він намальованими помадою губами. Хлопець був одягнений у жіночий костюм епохи 17 століття. Виглядав безглуздо і дивлячись на нього Моніка зайнялася гоготом. Біла, напудрена перука вкрай кумедно сиділа на круглій голові. Всі ці волани та рюші стиснули пухке тіло Павла.
— Тобі це здається смішним?!
— Не ображайся, будь ласка. Але коли я сказала, що ти маєш зіграти мою роль, то мала зовсім інше на увазі. — Павло роззявив рота. — Я наведу на тебе морок. Ти будеш виглядати, як я. Говорити, як я, але залишишся собою. Мене ж будуть бачити Наталею. Ми обдуримо Вітольда.
— Як саме?
— Він почав причаровувати Наталю, щоб віддати жертву Кадуку.
— Як ти зробила з Марком?
— Так. — Павло дивився на неї сердито. Зараз, він ненавидів цю дівчину. Вона йому ніколи й не подобалася, було завжди щось тривожне в ній. Але зараз, йому хотілося її придушити.
— Не переймайся. Вже завтра на світанку ти знайдеш Марка на болоті, цілим і неушкодженим. — Моніка відрізала пасма свого і Павла волосся. Промовляючи заклинальні слова вона перетерла руками його на попіл.
— Закрий очі. Буде щипати. — Відьма дмухнула попіл в обличчя Павлу. Декілька секунд нічого не відбувалося. Звуки музики, хіба що, ставали гучніше і сміх людей, наче луна, відбивався від кожної поверхні. А потім все лице почало припікати. Нестерпно і боляче. Павло намагався витерти попіл, проте, це йому не вдавалося. Аж раптом все припинилося. Він відчув себе вище. Якась легкість в тілі. І ще щось. Так багато емоцій, цілий вирій протилежних почуттів, здається він перетворився у жінку. Господи, як вони живуть з цим?!
— Ти як? — Спитала в нього Моніка. Хоча виглядала вона, як Наталя.
— Нормально. — Моніка допомогла йому підвестися.
— Запам’ятай, тобі, взагалі, нічого не потрібно робити. Розважайся, нам потрібно зробити видимість того, що я присутня на балу. Я ж, займатимуся Вітольдом.
Бал проходив в холі головного корпусу. Чотирма сходами можна було спуститися до холу. На другому поверсі біля поручнів розташували пульт ді — джея. Тут розпалювалося свято: світломузика, стробоскоп, мильні бульбашки, одним словом — всі атрибути студентської вечірки. Щоправда, спиртних напоїв не було. Бар розташовувався між двома суміжними сходинками, на поверх нижче від пульта ді-джея, прямісінько під ним. Барна стойка горіла феєрично та привітний бармен розливав напої. Звісно, студенти знаходили спосіб принести пляшку — дві спиртного. На вході охорона ретельно перевіряла сумки й костюми. Зайшовши до зали, Моніка і Павло, (щоправда, всі бачили Моніку і Наталю), призвели фурор. В костюмі чортеня Наталя (Моніка) відчувала себе сексуальною, це позначилось на її ході та поведінці. Вона могла не стримувати свій внутрішній вогонь і бути собою. Щоправда, кого тут тільки не було! Починаючи від всіх видів овочів, закінчуючи безумними незрозумілими костюмами. Друзі підійшли до барної стійки та випили соку, який бармен щедре розбавив крапелькою мартіні «для своїх». Музика заводила, тому невдовзі Моніка потягла Павла на танцмайданчик, де веселився, гарцював та просто витанцьовував натовп. Молодь безсоромно відривалася та розважалася на балі нечисті. Кожен міг бути собою під тією маскою, за якою ховався. Чи все навпаки?
— Мені заважає цей німб! — Пихтів Павло. Адже для себе Моніка обрала костюм янгола і виглядала, до речі, дивовижно. Павло ловив на собі зачаровані погляди хлопців та заздрісні, кусаючи очі дівчат. Він відразливо кривлявся до хлопців, тим самим відлякував потенційних кавалерів. Зате грайливо підморгував дівчатам, навіть намагався фліртувати. Здається він забував, що виглядав, як одна з них. Дівчата дарували йому такі ж самі відразливі гримаси, які він сам посилав хлопцям. І соромно зізнатися в тому, що йому геть це сподобалося. Дивно, звісно.